Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

14.01.1893 р. До М. П. Драгоманова

14 січня 1893 р. Львів 14/І 93

Вельмишановний добродію!

Дуже жаль, що Ваш свояк вернув з Відня без нічого. Від’їздячи, я поручив своїй хазяйці, щоби видала пакет тому, хто приїде з Софії і скаже, що пакет є власність der m-me Dragomanowa. Одержавши Ваш лист у Львові, я того ж дня ще раз написав до хазяйки те саме, та бачу, що надармо. Що його тепер робити? Я сими днями їду до Відня і готов зробити все, що скажете.

Лист отсей я розпочав писати перед двома тижнями, та приїзд київської землячки, котра гостила у нас, перервав його скінчення, так що я тільки сьогодні (14/І) кінчу.

Про Вашу статтю в «Зорі» я писав Лукичу і одержав від нього звістку, що стаття йому подобалась, та він, маючи виразне поручения, передав її виділові Тов[ариства] ім[ені] Шевченка, котрий і рішив її не друкувати і відіслати Вам назад з мотивами того рішення. Смерть Целевича спізнила висилку, а ще більше лінь секретаря Коцовського, котрий має устилізувати ті мотиви. Лукич обіцяв налягти на те, щоб стаття і мотиви вислані були Вам якнайскорше. Значить, – одержите статтю Ви, сли Коцовський, з котрим я тепер не видаюся, не згодиться віддати її прямо мені.

Що буде з статтею для англійського журналу, я ще й сам не знаю. В усякім разі деякий матеріал для неї я візьму з собою до Відня; тут я не міг нічого робити.

Сербської виписки я потребував би якнайшвидше, бо вона ввійде, як знаєте, в мою дисертацію, до котрої я думаю засісти зараз у Відні. Я бажав би до великодніх ферій віддати дисертацію і здати перше ригорозум з філософії. Коли Ви досі не одержали виписки, то будьте ласкаві в своєму листі подати мені адрес Новаковича, а я обернусь до нього сам. Розправи «Die älteste Kirchliche Recension» я ніде не можу знайти. За виписки з G[astona] Paris спасибі – друге видання його книги є у мене. Далеко повніша бібліографія є у Крумбахера «Історія візантійської літератури». Представте собі скандал: у «Всеобщей истории литературы» Корша-Кирпичникова д. Кирп[ичников] навіть не згадав про сей роман, так само, як забуто там про літературу новоперсидську з такими велетнями, як Фірдоусі, Сааді, Гафіз і др.

Сьогодні у мене добрий день; можна сказати, чудо сталося. Комісія, зложена переважно з народовців, признала мені третю премію за драму з народного життя «Украдене щастя». Премія – 200 гульд[енів] – приходить мені тепер дуже впору, бо довги друкарські і книгарські тиснуть, а при тім на два місяці треба буде знов лишитися без заробітку.

Я тепер у Львові працював у «Kurj[eri] Lw[owskim]» і заробив около 100 гульд. Кілька моїх нових статей, поміщених у «Kurj. Lw.», посилаю Вам для того, що вони викликали певне невдоволення і в Коломиї (у Павлика), і в Відні (у Левицького). П[авли]к невдоволений тим, що я потроху взяв в оборону попів супроти намісника, а чим невдоволений Левицький, я й сам не знаю. А по-моєму, ми маємо право бути з нього невдоволеними, бо, реферуючи у Відні справу циркуляра намісницького, він не тільки грубими і нецензурними словами вилаяв намісника (се зрештою не гріх), але іменем радикальної партії зсолідаризувався з попами, заговорив о духовній єдності попів з народом, котру б то думає розбити намісник.

До сього листа прилучую лист панночки, написаний перед від’їздом її в Київ. Статті Ваші в «К[иевскую] стар[ину]» вислав того ж дня по одержанні. Стаття про упадок нар[одних] пісень прекрасна. Ми ту з жінкою сумнівалися, чи схоче Житецький помістити другу Вашу замітку проти його розглагольствій о думах. А Ваші давні тексти дум друкуються! Страх яка заманчива тема, порушена Житецьким, про генезис, мотиви, техніку, авторів і розширення дум козацьких, та власне робота Житецького показує, як тяжко справитись з сею задачею і як сбережливо треба до неї братися.

Тут, по-моєму, Потебня вказав вірну дорогу: треба брати одну думу за другою і аналізувати її а тільки при кінці зводити здобутки і доходити до якихось ширших виводів. У Житецького при всій вірності поодиноких заміток я бачу страшенну безсистемність і ноншалансію в трактуванні речі і неясність остаточних цілей досліду. Особливо жалко мені зробилося, прочитавши його главу о інтермедіях.

Сидячи у Львові, прочитав з половину книжечки Верна «Etudes Bibliques» і почав потроху освоюватись з його теорією.

Чи дістали Ви перший том Наукових записок тов[ариства] ім. Шевченка? Отелився в нім Рильський широкою статтею про економію політичну, та такою тяжкою, претензіональною (хоче, бачте, подати деякі поправки до теорій західноєвропейських економістів, в тому числі й Маркса), що я не знаю, для кого саме вона написана. Я не думав ніколи, що Рильський такий економіст. У статті його зрозумів, властиво, тільки praeliminaria і побачив у них досить гороху з капустою, а про дальші спеціальності не берусь судити.

Кандидат на кафедру руської історії у Львові, Грушевський, (закрившися псевдонімом) головну главу із своєї книжки про історію Київської землі, а Кониський «вистежив» деякі деталі про дитячі літа Шевченка. З галичан показав себе один Колесса (студент, радикал) статтею про вплив українських пісень на Залеського. Ось Вам і весь зміст томика.

З романом своїм усе ще не можу дійти до ладу. Вислоух прочитав його в один вечір і виразився, що се найлучча річ з усіх моїх писань, йому звісних. Згодився друкувати в «Kurj. Lw.», та от ніяк не найду місця для. нього в Варшаві, відки головно можна надіятися якогось людяного гонорару. На російське перекласти нам з жінкою не удалось – часу не було. На німецьке перекладе тут одна пані, та де я здужаю його приткнути, святий знає.

Індійську легенду згодився друкувати Лукич у «Зорі», та тільки десь аж в марті або апрілі.

Одержавши премію за драму з нар[одного] життя, я почув охоту після докторату взятися за одну драматичну роботу, на котру у мене здавна велика охота, та хочу отсе порадитися з Вами. Що би Ви сказали на мій план написати драматичну трилогію про Хмельницького? Оскільки я думав про сю справу, виходило б ось що:

Перша драма: Жовті Води. Показати стан суспільності на Україні в 1647 р. – шляхту, міщан, селян, жидів, козацтво; показати, як шляхта сильна, певна свого панування, бутна, міщанство зайняте наживою і спорами релігійними – і ніхто не думає про можливість катастрофи; показати грунт, підготування і вибух тої катастрофи, котра змітає з лиця землі і шляхту, і жидів, і міщанських різновірців.

Друга драма: Берестечко. В рамах образа тої битви, що була важким кризисом в історії козацтва, показати стан і взаємодійство тих сил суспільних, що були тоді на Україні. Про сю драму я ще найменше думав.

Драма третя: Смерть Богдана; тут інтересний аналіз моментів політичних і психологічних.

Яко четверте огниво до сеї трилогії я думав би з часом долучити драму Іван Богун, де показано би кінець того чоловіка, що весь вік був непримиримим ворогом польської шляхти, а під кінець життя стрібував увійти з нею в компроміс на те тільки, щоб швидко переконатися, що зробив велику помилку, і щоб, поправляючи ту помилку, наложити головою.

Чую дуже добре, яка се величезна задача і кільки трудності тут спеціально для драматурга, щоб зробити справді драму, т. є. одно ціле, органічне дійство, а не ряд сцен, заповнених політичними тирадами. Та, з другого боку, чую, що драма така мала б деякий сучасний інтерес і що річ, підхоплена з відповідного боку, дати може доброму драматичному писателеві широке поле до показання своєї сили.

Чи я можу бути таким писателем? Не знаю, та все-таки in magnis tentasse sat est. Здоровлю Вас щиро.

Ваш Ів. Франко.

Р. S. Адрес мій у Відні той же, що був уперед: Wien, І, Wipplingerstrasse, 26, 1 Stiege, 4 Stock, Thür 29.

Чи Ви вислали мені Коскена? Коли ні, то будьте ласкаві поспішитись з висилкою.

Вашій пані добродійці обоє з жінкою шлемо низенький поклін, а всій Вашій сім’ї наші хоч спізнені, та щирі бажання новорічні, а Вам поперед усього доброго здоров’я.

Ваш Ів. Франко.

Жадані екз[емпляри] «Споминів», а також том словаря з статтею Арабажина вислано Вам. Чи дістали? «Чудацькі думки» ідуть слабо. В Росію вислано не більше 5 – 6 примірників. Крім Будил[овича], також Кулішу.


Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 399 – 402.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1433).

…Ваш свояк… – Йдеться про зятя М. П. Драгоманова, Івана Шишманова, болгарського вченого і культурного діяча, професора Софійського університету.

…Ваш листу Львові… – лист М. Драгоманова від 10 січня 1893 р. (див.: Матеріали, с. 402).

приїзд київської землячки… – Не встановлено, про кого йде мова. З конспіративних причин прізвище її не було назване. М. Павлик у листі до М. Драгоманова від 9 січня 1893 р. називає її вчителькою, «тямущою і симпатичною людиною» (див.: Переписка, т. 7, с. 129).

Про Вашу статтю в «Зорі» написав Лукичу… – Стаття М. Драгоманова «Інтерес галицько-руської літератури» надрукована в журналі «Народ», 1893, № 10, 12 – 13, 14, 16.

Що буде з статтею для англійського журналу, яще йсам не знаю. – Даних про написання такої статті немає (див. примітку до листа 220).

Розправи «Die älteste Kirchliche Recensiоn я ніде не можу знайти. – У листі від 10 січня 1893 р. М. Драгоманов подає точну назву цієї праці: Braunholtz. Die erste nichtchristliche Parabel des B[arlaam] und J[oasaph]at. Halle, 1884 (див.: Матеріали, с. 403).

За виписки в G[aston] Paris спасибi… – Йдеться про книжку Гастона Парі «La littérature française au moyen âge» (Париж, 1888). Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 1031.

Кирпичников Олександр Іванович (1845 – 1903) – російський вчений, професор Харківського та Московського університетів.

Комісія, зложена переважно з народовців, признала мені третю премію… – Драму «Украдене щастя» І. Франко написав на конкурс, оголошений 18 березня 1891 р. Після переробок, здійснених на вимогу конкурсної комісії, драма була відзначена третього премією в січні 1893 р. (перша вистава відбулась 16 листопада 1893 р., вперше надрукована в журналі «Зоря», 1894, № 9 – 12).

Стаття про упадок нар[одних] пісень прекрасна. – Стаття М. Драгоманова «Порча украинских народных песен», рукопис якої М. Драгоманов надіслав І. Франкові для пересилки до редакції «Киевской старины», була надрукована у цьому журналі в 1893 р., № 6 (див.: Матеріали, с. 399).

…чи схоче Житецький помістити другу Вашу замітку проти його розглагольствій о думах. – Йдеться про замітку М. Драгоманова «Творці козацьких дум», яку пізніше під криптонімом «Р. Л. Н.» надрукував І. Франко в журналі «Житє і слово» (1894, кн. 2) з такою приміткою від редакції: «Стаття оця написана ще перед роком, та з причин, не залежних від автора, досі не була друкована».

…Ваші давні тексти дум друкуються! – «Нові варіанти кобзарських співів» надруковані в журналі «Житє і слово», 1895, кн. 2; кн. 4.

Страх яка заманчива тема, порушена Житецьким, про… розширення дум козацьких… – Маються на увазі праці П. Г. Житецького, що друкувалися в журналі «Киевская старина»: «Отражение песенных мотивов в народных малорусских думах» (1892, кн. 10); «Творцы и певцы народных малорусских дум» (1892, кн. 11); «Старинная запись народных малорусских дум с обзором вариантов к ним» (1892, кн. 12, 1893, кн. 1, 2); «О языке и поэтическом стиле народных малорусских дум» (1893, кн. 1). 1893 р. у Києві вийшла його книжка «Мысли о народных малорусских думах».

…Потебня вказав вірну дорогу: треба брати одну думу за другою… – Йдеться про двотомну працю українського і російського філолога, професора Харківського університету Олександра Опанасовича Потебні (1835 – 1891) «Объяснение малорусских и сродных народных песен» (Варшава, 1883, 1887).

Сидячи у Львові, прочитав я половину книжечки Берна… – М. Драгоманов у листі від ІЗ січня 1893 р. радив І. Франкові прочитати працю Моріса Луї Верна «Du prétendu polythéisme des hébreux» (див.: Матеріали, с. 403). На той час особливо відомими були дослідження Верна «Євангеліє» та «Історія і релігія євреїв», які Леся Українка переклала українською мовою, а І. Франко опублікував їх на сторінках свого журналу «Житє і слово» в 1895 р. Названа у листі праця М. Берна «Essais Bibliques» (Париж, 1891) зберігається в бібліотеці І. Франка, № 338.

…Рильський широкою статтею… – І. Франко тут має на увазі статтю Т. Р. Рильського «Студії над основами розкладу багатства», надруковану в ЗНТШ (1892, т. 1).

…Кониський «вистежив» деякі деталі про дитячі літа Шевченка. – Йдеться про статтю О. Кониського «Дитинний пік Т. Г. Шевченка (критико-біографічний нарис)» (ЗНТШ, 1892, т. 1).

…показав себе… Колесса… статтею про вплив українських пісень на Залеського. – Йдеться про статтю О. Колесси «Українські народні пісні в поезіях Богдана Залеського» (ЗНТШ, 1892, т. 1).

Залеський Юзеф-Богдан (1802 – 1886) – польський поет, представник «української школи» в польській літературі, учасник польського визвольного повстання 1830 – 1831 рр.

З романом своїм усе ще не можу дійти до ладу. – Йдеться про повість «Для домашнього огнища».

Індійську легенду згодився друкувати Лукич у «Зорі»… – Поема «Цар і аскет» у «Зорі» не друкувалася.

Щоби Ви сказали на мій план написати драматичну трилогію про Хмельницького… я думав… долучити драму «Іван Богун»… – Задуми І. Франка залишились не здійсненими. Зберігся недатований автограф початку драми про Богдана Хмельницького (див.: ІЛ, ф. 3, № 394, та Літературну спадщину, с. 209 – 210).

Чи Ви вислали мені Коскена? – М. Драгоманов у листі від 10 січня 1893 р. писав, що надішле Франкові працю Коскена «La Vie des saints Barlaam et Joasaphat» (1880), коли дізнається, що він уже перебуває у Відні (див.: Матеріали, с. 402).

Жадані екземп[ляри] «Споминів», а також том словаря з статтею Арабажина вислано Вам. – Можливо, йдеться про працю М. Драгоманова «Австро-руські спомини», що вийшла у Лькові в чотирьох частинах у 1889 – 1890 рр., а також про статтю К. І. Арабажина «Галицко-русское литературно-общественное движение», надруковану в «Энциклопедическом словаре» Брокгауза та Єфрона, т. 14, с. 913 – 922. Рецензію на неї І. Франко надрукував у журналі «Зоря», 1891, № 1.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 374 – 378.