Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

12 – 13.06.1893 р. До О. Ф. Франко

12 – 13 червня 1893 р. Відень

Дорога Оля!

Ну, насилу дочекався твого листа! Думав, чи не вода там Вас позаливала, що так довго нема ніякої відомості! У нас тут переважно погода, тільки отсе пару день дощ перепадає. Тішуся дуже, що діти здорові і ти, мабуть, також, хоч про себе нічого не пишеш.

Я ще не знаю, коли мені термін екзамену, та ти тим не журися. Я просив Ягича, щоб поспішився, і надіюсь, що він не буде такий, щоб мав мені робити на зло. А визначувати термін перед тим, заким прочитати і одобрити розправу – не можна. Та я надіюсь, що ще сього місяця справа та буде полагоджена, в усякім разі довше, ніж до половини іюля, чень мене не потримають.

Звістки про арешт у Харкові я не подавав, а подали її поляки варшавські, з котрими й я бачився. Їх догадка про донос Хараша ні на чім не основана. Чоловіка, котрий відібрав книги, не арештовано, і взагалі арешт був аж по двох тижнях після одібрання книжок.

Що се тобі приплило – подавати жида до суду? Се ж значить в першій лінії подати себе саму, і то зовсім безцільно, бо за перемитництво до чужої держави речей, у нас не заборонених і не підлягаючих цловій оплаті, у нас не карають. Взагалі треба бути терпливими і ждати, що буде. Русовим подібні речі вже не раз трафлялися, і все нічого з того не було. Жаль, що Bilderbogen пропали. Я їх послав під перепаскою. Висилаю ще, да вже тепер у конверті, чень не пропадуть.

Тут за демонстрацію проти митрополита буде кримінальний процес проти тих, що яйця кидали. Щурат був між демонструючими, був Левицький, Партицькнй і ще дехто з січовиків, та вони не кидали. Їх також переслухували в поліції. Я не був і мав значні перепалки з москвофілами, котрі жадали, щоб я підписався на маніфесті, де витолкувано мотиви демонстрації. Я й їм наговорив дещо гіркої правди – і відстали. Посилаю тобі той маніфест – вчора вийшов і був прокураторією конфіскований.

Щодо казок, то я думаю, що найліпше прочитай наперед усі – котра тобі подобається, то ту відмічуй у списі содержанія, а потім прочитаєш її ще раз і стрібуєш переповісти. Відки ти взяла, що селяни люблять, щоб було оповідання коротке? Отже залюбки читали «Беркута». Ходить о те, щоб оповідання було цікаве, щоб оповідано живо і займаючо. А оповідання «1001 дня» тим іменно й інтересні, що в них зібрано казки про вірність, чесність, совісність і взагалі добрі прикмети жінок і мужчин, у противність до «1001 ночі», до «Papageienbuch», «Сімох мудреців», «40 візирів» і т. ін. Для порівняння прочитай «Papageienbuch», котрий я також тобі вислав…


Примітки

Вперше надруковано: Франко І. Твори в 20-ти т., К., 1956, т. 20, с. 482 – 483.

Кінець листа не зберігся.

Датується орієнтовно 12 – 13 червня 1893 р. на підставі згадки про маніфест, який був прийнятий на студентському вічі 11 червня 1893 р.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1229).

Звістки про арешт у Харкові я не подавав… – М. Павлик у листі до М. Драгоманова від 10 червня 1893 р. повідомляв, що в газетах пишуть про арешти у Харкові, не називаючи прізвищ авторів дописів (див.: Переписка, т. 7, с. 230, а також «Народ», 1893, № 18, с. 214).

Що се тобі приплило – подавати жида до суду? – О. Франко у листі до І. Франка писала, що не знала про непричетність Хараша до арештів у Харкові (див.: ІЛ, ф. 3, № 1609, с. 31).

Жаль, що Bilderbogen пропали. – О. Франко писала I. Франкові, що малюнків вона не одержала (див.: ІЛ, ф. 3, № 1609, с. 51).

Тут за демонстрацію проти митрополита буде кримінальний процес… – Йдеться про виступ 8 червня студентів, що навчалися у Відні, проти політики греко-католицького митрополита Сильвестра Сембратовича (1836 – 1898). Маніфест з їхніми звинуваченнями було конфісковано (див.: Переписка, т. 7, с. 231; «Народ», 1893, № 12 – 13, с. 103 – 105; «Діло», 1893, 28 травня (9 червня), с. 1.

Посилаю тобі той маніфест… – «Отзыв к галицко-русскому народу, изданный вечем русской молодежи в Вене от 11 июня 1893». Зберігається в ІЛ, ф. 3, № 2309.

…залюбки читали «Беркута». – Йдеться про повість I. Франка «Захар Беркут» (1883).

«Papageienbuch» («Книга папуги») – середньовічна індійська збірка новел різних авторів.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 405 – 406.