Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

14.05.1893 р. До M. І. Павлика

14 травня 1893 р. Відень 14/5 93

Звістки Ваші мене дуже врадували, хоч, здається, в них дещо є сангвінічного. Ну, та тим гріхом усі ми грішні, і, крім нас самих, він нікому не шкодить. Відповідаю по порядку.

Щодо відозви про вірші, то стилізуйте, що зголошення і гроші нехай шлють на адрес книгарні Ставропігійської у Львові. Я з Хойнацьким маю угоду, та й він узяв на себе всю розпродажу (він ще дав і наклад, але се секрет!). До російських земляків стилізуйте, як узнаєте відповідним; я хотів натякнути на те, що коли зголоситься більше 50 охочих, то оплатиться перешварцувати цілу паку за границю, а тоді надбавка кошту на однім екземплярі винесе не більш 50 коп. Може, на се не треба натякати, щоб не звернути увагу жандармів?

Вість про приїзд старого дуже мене тішить, хоч я боюсь, щоб знов не було того, що попередніх літ: дадуть паспорт, а по тому відберуть. Дуже б інтересно було й мені з ним побачитися, як приїде, та в половині червня поїхати Галичину тяжко буде, а він ледве чи схоче їхати до Відня.

За щоденний «Народ» на підмозі українців братися я б не радив. Навіть тижневий уважав би тільки тоді обезпеченим, коли б вони здобулися раз на таке, щоб зложити в якому-небудь банку такий капітал, з котрого б процент покривав видатки, зглядно недобори «Народу». Капітал лежав би собі нетиканий на ім’я властителя, а ми були б певні свого і не потребували б з номера на номер жебрати. Переконайте старого, що се одинокий спосіб запевнити видавництву життя. Видаючи «Народ» тижнево, я клав би ось який рахунок:

Кошт н[омер]а, друк[арський] папір – 50 г[ульденів] річно 2 500

на експедицію і адміністрацію – 800

канцелярія редакційна – 3 600

пренумерата часописів – 100

Разом – 7 000

Се такий низький бюджет, як тільки можна, і, значить, він на перші роки ув’язнення капіталу не більш як 120 000. В міру, якби стан матеріальний часопису поправлявся, можна б той капітал амортизувати, або, коли б капітал був публічний, можна б робити вклади в часопись, поправляти її зміст, платити авторам і т. ін.

Тижневик видавати я радив би абсолютно у Львові – Коломия не місце для такого предприємства; ані моя, ані ніяка приватна бібліотека до того не вистарчить. Ну, та про спосіб редагування буде час говорити ще, коли діло в який-небудь спосіб вигорить.

Я тепер якийсь час не можу Вам нічого написати. Сими днями кінчу і віддаю свою докторську дисертацію і засідаю вчитися до усного екзамену історію слов[’янських] літератур, граматику, древності історію політичну, латину і греку враз з древньою історією – здається, досить на два місяці.

З письмом святим було б дуже добре, і коли б Вам удалося сю роботу дістати, то ми умовились би, як її робити. Я думаю, що тут непремінно треба нам обом робити слово за словом, маючи під руками весь потрібний апарат науковий. Се праця на пару літ, і я не знаю, як би ми її довели до кінця.

Найгірше то, що англійське товариство друкує сам голий текст, а по-нашому його без об’яснень і друкувати не стоїть. Дуже добре було б, якби вдалося виєднати наклад на два видання: одно з об’ясненнями, а одно голе.

Против переїзду до Коломиї, коли б там був мені заробок, ані я, ані жінка не мали б нічого, а для дітей се було б іще й ліпше. Мене особисто не одно туди тягне, та й для партії, думаю, було б корисніше. Але перенесення цілого центру партійної роботи туди я не вважаю ділом можливим, бодай один тямучий амбасадор мусить сидіти у Львові.

На тім кінчу. Цілую Вас і всіх товаришів.

Ваш Іван Франко.


Примітки

Друкується вперше за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1518).

…зголошения і гроші нехай шлють на адрес книгарні Ставропігійської у Львові. – Оголошення про вихід збірки «З вершин і низин» друкувалися в журналі «Народ», 1893, № 10, 20, 21, 23 – 24, та журналі «Зоря», 1893, № 22.

Я з Хойнацьким маю угоду… – В ІЛ, ф. 3, № 1622, с. 81, зберігся недатований лист польською мовою управителя Ставропігійської книгарні і видавця творів І. Франка А. Хойнацького до О. Франко, в якому, зокрема, говориться:

«Оскільки надано вельможній пані готівку, необхідну на видання накладом пані тому поезій І. Франка, я уклав з панею умову такого змісту:

«Прибуток з розпродажу «Поезій» буде передусім обернений на покриття завдатку, даного через мене на кошт накладу. Коли той завдаток буде повністю сплачений, дальший прибуток буде поділений порівну між нами обома. Я займусь продажею «Поезій» і буду щодо того видання провадити детальні записи, до котрих пані може будь-коли заглянути.

Витрати на видання визначу, порозумівшись з панею. Рахунки з розпродажу буду пред’являти пані по закінченні кожного кварталу.

Коли закінчиться продаж тиражу в 1000 екземплярів, ця умова буде вважатися виконаною».

На звороті цього листа рукою І. Франка зроблений такий запис:

«Заключения повищої умови приймаю до відомості і потверджую вповні з тим додатком, що

а) по обопільнім порозумінні рабат книгарський означуємо на 25 %;

б) рахунок з розпродажі книжок складати буде д. Хойнацький при кінці кожного року адміністраційного;

в) зараз по виданні книжки повинен д. Хойнацький дати мені яко гонорар за ведення коректи [Пропуск цифри Франком. – Ред.] екземплярів книжки.

Львів, 12 апр. 1893

Ольга Франко. А. Хойнацький».

Текст угоди написаний писарем і підписаний А. Хойнацьким, О. Франко та І. Франко.

Вість про приїзд старого мене дуже тішить… – Очевидно, йдеться про приїзд М. В. Ковалевського, який підтримував прогресивні видання у Галичині. І. Франко, мабуть, натякає на можливі ускладнення, які могли б виникнути по його приїзді до Львова з боку поліційних властей.

За щоденний «Народ» на підмозі українців… – Очевидно, йдеться про пропозицію, висунуту М. Ковалевським під час його перебування у Коломиї про грошову допомогу журналу «Народ». Про це писав М. Павлик М. Драгоманову 20 травня 1893 р. (див.: Переписка, т. 7, с. 220).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 398 – 399.