2.03.1909 р. До Н. К. Кибальчич

Високоповажна пані!

Від часу, як я бачився з Вами у Львові в дуже невеселім положенню, пройшов рік, найстрашніший у моїм житті, проведений серед таких терпінь і прикростей і повний таких дивних пригод, яких, може, не суджено було нікому на світі зазнати. Дав бог мені із всього того невимовного горя вийти здоровим і сьогодні переживаю день, перший, може у сім році, рішучого звороту на ліпше.

Не можу оповісти Вам деталей всього того, що було зі мною в тім році, я тільки згадую про те, що бавлячи торік у марті і цвітні в Ліпику в Хорватії, я мав думку, скінчивши там курацію, приїхати до Вас до Ловрані у веселішім настрою, ніж був той, у якім Ви бачили мене у Львові.

Тим часом у останніх днях цвітня (д. 21 цвітня) зо мною трапилася в Ліпику страшенна катастрофа, яка скінчилася моєю тримісячною недугою, а властиво тримісячним примусовим лежанням в однім львівськім закладі для невлічимих хворих, і се лежання скінчилося для мене цілковитим покривленням обох моїх рук. Від того часу я перебув так багато прикростей, що нарешті в початку лютого мусив виїхати для порятування здоров’я і опинився в Ловрані.

Не знаю про Ваші відносини і Ваші нові літературні праці, та діставши від д. Гнатюка Ваш новий адрес, я повідомив Вас зараз про свій побут. Неприємно мені було стріти Ваше ім’я в числі співробітників «Будучності», – видання, кермованого руками зовсім недосвідчених і невироблених молодих людей, від яких можна ждати не одної компромітації в роді таких, як надрукування мого молодечого оповідання «Вугляр» без моєї відомості.

Припускаю, що до участі в «Будучності» Вас спонукали запросини самого редактора, невідомого Вам ближче, і певна знеохота до «Літературно-наукового вісника». Не знаю, які Ваші відносини до сього видання, в якому я від половини минулого року брав участь тільки як автор речей, друкованих без моєї відомості і без мойого дозволу. Коли б я міг радити Вам взагалі дещо, то просив би Вас здержатися з висилкою своїх нових творів до галицьких видань, поки сам не верну до Львова і поки там не наладиться якимось кориснішим способом чи то редакція «Літературно-наукового вісника» чи то публікації видавничої Спілки.

Буду рад, коли зволите відписати мені хоч пару слів на той лист.

Остаюсь з глибоким поважанням

Ваш д-р Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: «Радянське літературознавство», 1969, № 6, с. 77 – 78 (публікація М. Т. Яценка «З листування І. Франка та Н. Кибальчич»).

Подається за рукописом (Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. С. Стефаника АН УРСР, ф. В. Гнатюка, № 760, арк. 1 – 2).

Ловрана. – Мається на увазі місто Ліворно в Італії в області Тоскана, адміністративний центр провінції Ліворно. Пояснення цілком хибне! Насправді йдеться про хорватське містечко , на поч. 20 ст. – популярний в Австро-Угорщині зимовий курорт.

…запросини самого редактора – тобто Миколи Венжина.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 368 – 369.