Діяння ботокудів

Іван Франко

Коротко розказано далі важніші факти від р. 1848: зав’язання «Ботокудської ради» і заснування «Голодного дому». Докладніше описано малозвісний епізод з гербом сеї інституції.

Славна «Ботокудська рада»

Аж спотіла вся в утомі,

Три дні радивши, який би

Герб дать на «Голоднім домі».

Три дні радять – годі врадить!

Вже четверта днина чеше,

І урадили такий герб:

Злотий пес на сонце бреше.

Рік робили того пса,

Рік несли, а рік ставляли.

«Стій же тут на нашу славу

І бреши!» – вони сказали.

І стоїть той лютий пес

На «Голоднім домі» й досі,

Став на ковбицю ногами

І до сонця морду зносить.

І сидить в «Голоднім домі»

Ботокудська рада й досі,

Против мрій, думок, теорій

Сміло голос свій підносить.

Але тихо ясним небом

Сонце радісно пливе –

В ботокудськім тихім краї

Плем’я родиться нове,

Плем’я люте і безбожне,

Що смієсь з отих героїв,

Із стовпів тих ботокудських

І з покори їх старої.

Але біс їм, тим новим!

Не вони нас тут обходять,

А ті древні ботокуди,

Що діла великі плодять.

Бо, чень, кождий догадавсь,

Що на псі вони не стали,

Але далі в світ широко

Ботокудство прославляли.

Правда, пес той золочений,

Що на дах аж виліз сміло,

Безперечно й неохибно,

Був найвищеє їх діло.

Вище вже не йшли вони,

Та зате в недовгій хвили

Вшир і вдовж усю країну,

Наче морські хвилі, вкрили.

Про широку ту діяльність,

Що лилась, мов ріки з моря,

Ось яке в той час писала

Славна «Ботокудська зоря»:

«Слава богу, час минає!

Не то диво, що минає,

А то, що, збудившись раз,

Наш народ вже не дрімає.

Не дрімає і не спить,

А кріпиться і ликує,

Славить бога і монарха,

З ворохобників кепкує.

Бог нам дав життя й здоров’я,

Цар-руїни з академії,

Ще якби нам хто дав грошей,

То були би ми в Едемі.

Ми лояльні! Ми за волю

Шабельками не махали –

Що дали, ми брали смирно,

Ще й у ручку цілували.

Ми тверді, бо, мов скала,

Стоїмо на віри грунті.

В вірі вся будучність наша,

А не в вільнодумнім бунті.

Ми й учені! Ще дяки

Нас псалтир читати вчили;

З книг святих вся мудрість наша,

А плювать нам на машини.

Ми великі! Сян, і Буг,

І Дністер наш безконечний –

Се границі наші! Тут

Ботокудський край сердечний.

Для своєї вітчини

Ми дамо без тіла душу,

Ми в огонь підем за неї,

В воду, найрадше – на сушу.

Таж вона багата й щедра,

Не залишить нас ніколи.

Ми не лишимо її,

Аж доробимось поволи.

Доки молоком і медом

Ти пливеш, наш рідний краю,

Доки весело, в достатку

Череди твої гуляють –

Доти й ми усе при тобі,

Невідступні патріоти,

Аж дійдемо – ми до панства,

Ти – до голої голоти».

Примітки

«Ботокудська рада» – Головна руська рада, політична організація української інтелігенції та уніатського духівництва Західної України проавстрійського напряму (1848–1881). Головну руську раду називали ще Руською радою головною, Руською народною радою, Народною радою.

«Голодний дім» – Народний дім, культурно-освітній осередок, який 1849 р. відкрила у Львові Головна руська рада. У діяльності цього закладу брала участь галицька інтелігенція. У 1860-і роки опинивсь в руках москвофілів.

«Ботокудська зоря» – так названа в поемі «Зоря галицька», перша українська газета, що почала виходити у Львові 1848 р. як орган Головної руської ради, дотримуючись проавстрійської орієнтації. У 1852–1856 рр. була органом москвофілів. Припинила своє існування 1857 р.

Цар-руїни з академії… – йдеться про зруйноване під час буржуазної революції в Австро-Угорщині приміщення Львівського університету, на місці якого 1864 р. було збудовано Народний дім.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 109 – 111.