18. Літо

Переклад Івана Франка

Та ось цвітуть будяки, ось і співолюбива цикада,

Сидячи в листі дерев, своїм цвіркотом день оживляє

Раз у раз з-під своїх крил протягом всеї спеки літньої.

В той час коза найтовстіша й вино людям найліпше смакує;

Найбадьоріші жінки, а найслабші тоді чоловіки,

Бо сушить голови їм і коліна пекучеє сонце,

й тіло все в спеці горить. От тепер найлюбіш чоловіку

В холоді скель посидіть та вина холодженого випить,

Пляцка вкусить та сметани від кіз, що доїтися вже перестали,

М’яса з корови, що листям жила й ще ні раз не телилась,

Або з козлят-перваків. Потім знов вино п’ємо огнисте,

І сидячи в холодку й заспокоївши голод їдою,

Лиця веселії всі обертаєм на подув Зефіра

Та на живе джерельце, що журчить, не мутиться ніколи.

Тричі води зачери і вина долий чвертку до неї!

Але вели парубкам, щоб святії снопи Деметери

Жваво взяли молотить, як лиш встане Оріона сила,

На гладко вбитім тоці в місті, де продуває порядно.

Потім зерно добре змір і зсипай у діжки! А коли вже

Всього, що тра до життя, назбираєш додому доволі,

Парубка в службу найми, знайди наймичку також бездітну,

Бо біда в хаті, коли іще й наймичка має дитину.

Також зубатого пса ти годуй, не скупи йому корму,

Щоб такий, що спить удень, ніччю твоїм добром не попасся.

Сіна й отави також назвози, щоб було для худоби

На цілий рік. Аж тоді, коли все те поробиш до ладу,

Можеш слугам дать спочить і волів відпустити на пашу.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 374.