2. Дві Незгоди

Переклад Івана Франка

Ні, не одна лиш Незгода родилась на світ; на землі їх

Маємо дві. З них одну похвалить може кождий розумний,

Другій догану дає. Обі духом вони зовсім різні.

Перша піддержує лиш сумний бій та гірку ворожнечу,

Дика, нікому з людей теж не мила, і тим лиш, що мусим

З божої волі її поважать, чтимо прикру Незгоду.

Другу за те, старшу з них, колись сплодила темна Ніч-мати,

А сотворив сам високий Зевес, що царює в повітрі

Понад землею й цілим світом, нам на добро, на пожиток.

Руки ліниві вона гонить, знай, до веселої праці.

Дехто, в роботі лінивий, погляне на інших багатих,

І давай також собі дещо сіять, садить, пильнувати,

Дім до ладу доводить; завидує сусіда сусіді,

І оба роблять гаразд. Ся Незгода людям пожиточна.

Завидить часто гончар гончару, тесля теслю не любить,

Навіть жебрак жебрака або співак співака.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 357.