24. Обряди й гріхи

Переклад Івана Франка

Вранці ніколи не лий вино темне на жертву Зевесу

Або теж іншим богам, поки руки собі не обмиєш,

Бо не муть слухать тебе і молитви твої занедбають.

Ні стоячи до схід сонця ти моч не спускай; а як сонце

З неба зійде, пам’ятай, аж до сходу ані на дорозі,

Ані побіля дороги йдучи не спускати урини,

Ні заголяться зовсім; ночі, бач, приналежать блаженним.

Сидячи щить муж побожний, що зна, що кому й де годиться,

Або під мур підійде де в затишний закуток подвір’я.

А запоганивши соромний уд, не відкрий його в домі,

Ставши побіля огнища; сього стережися завсігди.

Ані вернувши з жалібного погребу, з жінкою в домі

Ти не стикайся; роби се хіба по веселому празнику й учті.

І через вічно пливучу ріку красноводу коли переходиш,

Все помолися, вперед дивлячись у пречистую воду,

Й руки обмий у її освіжаючих хвилях хрустальних!

Хто переходить ріку в злості та собі рук не обмиє,

Того не люблять боги і нашлють колись кару на нього.

Також на пальцях руки в часі жертв, що богам ти приносиш,

Нігтів не смій обтинать ти заліза блискучого вістрям!

І не клади черпачок вина чистого на крисах збана

В пору пиття, бо буде тобі з того великеє горе.

А як збудуєш ти дім, не лишай його неполіплений,

А то на нього раз в раз ме сідати зловіща ворона.

Так з котла, що не був посвячений, не важся ти братії

Страви ні купелі, бо жде тебе за те кара тяжкая.

І не сади на недвижному місці дванадцятидневне

Власне дитя, бо се гріх, воно буде безплодне потому,

Ані дванадцятимісячне теж, бо те саме йому буде лихо.

І нехай муж не вмива своє тіло ніколи в жіночій

Купелі, а то йому буде кара тяжка та недуга.

А як до печі прийдеш, у якій святий огник палає,

З членів таємних не кпи, бо й за те боги тяжко карають.

Також пильнуй, аби ти устя рік, що до моря впливають,

Мочею не занечищав, ані джерела; сього варуйся!

Ані там срати не смій; неприлично й погано се дуже.

Так поступай, уникай поговору людського лихого,

Бо тяжке зло поговір; його легко придбати без труду,

Та зате тяжко зносить і ще тяжче позбуться потому.

Бо поговір не вмира, коли многі його повторяють;

Він живе поміж людьми, і се теж один з богів безсмертних.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 378– 379.