Нещаслива

Іван Франко

(Із О.К. Толстого)

Чому ж ти мене, тяжке горенько,

З світу не звело, нещасливую,

Лиш роздерло в мні серце надвоє?

Як не зійдеться ранок з вечором,

Так не зжиться двом добрим молодцям;

Із-за мене все валяться вони,

І оба мене лають-коренять.

Братик ось мені дорікає так:

«Пощо ти пішла за паничика,

Втрутилась в рідню, у нерівную?

Ти, відступнице, перевертнице,

Від рідних своїх ти відстайнице!»

«Бадічко ти мій, рідний братику!

Я в рідню йому не вбивалася;

Сам ти, братчику, намовляв мене,

Намовляв мене, віддавав мене».

А тут муж мені дорікає знов:

«Із якого ти роду-народу?

Яке віно ти принесла мені?

Та й і чим мене вчарувала ти,

Приговірнице, чародійнице,

Мене з моїми ти розлучнице?»

«Ой ти, пане мій, милий мужу мій,

Нічим я тебе не пристрітила,

А взяв ти мене з волі вільної.

Невелике то й віно за мною;

Всього серденько те покірливе,

Голова, тобі все послушная».

* * *

Переріс же хміль через річеньку,

З дуба одного та на другий дуб

І колишеться поміж обома,

Над водицею зеленіючи,

Туги-горенька та й не знаючи,

Оба дерева обіймаючи.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «Балади і розкази», с. 15 – 16, без заголовка.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 316.