Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

Поч. 10.1881 р. До І. М. Белея

Поч. жовтня 1881 р. Нагуєвичі

Коханий!

Іду, здається, нині до Дрогобича, хоть, правду кажучи, не знаю ще, в кого позичити чобіт, бо мої черевики рознеслися геть. Надіюсь, що, чень, хоть нині буде від тебе який лист та й «Світ», та й «Батьківщина», а то надіюсь тиждень за тижнем, та й все надармо. От коби містили москалі «Письма» та й ще деякі мої штуки, то, чень би, гий, ти кажеш, були крейцери, а вони б мені тепер дуже здалися! Одежі нема, чобіт нема, довги стоять і гавкають… У Відні, бачиться, сеї зими мені не бути, та й чорт з ним, з Віднем тим! Ба навіть хто знає, чи прийдеться оглядати й Львів, і тебе, і Людв[іка], і всіх єже в Христі братію, – а рад би-м дуже. Ну, та се ще побачимо.

Ти, може, цікавий, що я тепер поробляю? Не багато, члече. Читаю Платонові діалоги (тепер його посліднє діло «Права»), дуже цікаві штуки. Пишу – але о тім пізніше. Ходив-єм уже два рази на горіхи за Діл, зродили сильно сього року, – ми три одного дня назбирали 10 гарців. Впрочім, надворі сльота, погань, перервала нам польову роботу. Сніг припав був і отаву, і бульбу, і ярину в огороді, фасоля, соя вся вимерзла, дали коровам. Сумно тепер на селі. У нас якось пожари панують, сього літа вже три було, один близь нас, погорів злісний, той самий Шульц, про котрого забавна анекдота була в «Дзвоні». Шандарі до нас приходять часто, балакають се й те, розповідають свої трафунки; дещо з їх оповідань мені придасться до шкіців. Часом, як застають мене при писанні, раді би знати, що я пишу, але біда, що самі мазури, по-руськи не вміють читати, то й відходять, не заспокоївши своєї цікавості.

Що, серденько, думаєш ти робити з «Світом»? Чи додержиш його до кінця року? І чи удержиш на другий рік? Жаль би дуже, якби прийшлось закинути єдине наше видавництво, – приходилось би і перо, і думку покласти на полицю. А по-московськи або по-польськи писати страх як не хочеться! Що прийдеться робити?

Як тобі подобалась критика на «»? Правду кажучи, писана на здогад буряків – не маю під рукою ані «Кобзаря», ані нічо. Про життя Шевч[енка] писав з пам’яті. Та тільки, думаю, я ні в чім не помиливсь кардинально. Тільки одна помилка, бачу, зайшла в переписуванні з брульйону: при самім кінці я назвав «Кавказ» і «Сон» поемами суспільними, між тим, коли се поеми політичні, – се треба й поправити при найближчій спосібності.

Коли б ти міг мені прислати з бібліот[еки] нашої «Кобзаря», то я б писав дальші розбори, – передовсім «», «» і «». До розбору «», котрий був би потрібний хіба аж нарік, я потребував би резюме з статей Згарського й Огоновського, а також, коли можна, з відчиту того товариша, котрий в істор[ично]-літер[атурнім] кружку розбирав обі критики і порівнював. Вийшла б цікава штука, тим більше, що, оскільки тямлю критику Згарськ[ого] і Огон[овського], оба вони «Неофітів» не порозуміли. Напиши мені, чи і що з того ти міг би постаратись. Впрочім, коли б я був у Львові, я сам би переглянув, що мені треба.

Коли поз’їздилися товариші (Олесь[ків], Гур[кевич] і др.), то балакай з ними про видання «Фауста». Може б, і справді удалось се зробити, а надіюсь, що пренумеранти би найшлися, тим більше, що нарід досить був зацікавлений початком переводу в «Правді». Можна б добути від Барв[інського] адрес Шнамера в Берліні, того, що видавав Лексикон конверсац[ійний], – продає кліші (цинкогр[афію]) дуже дешево, о мож би набути гарний портрет Goethe , був би і для «Світу», і для оздоблення переводу, – я написав би життєпись і коментарець до «Фауста», і вийшла би гарна книжка.

Коли б виходив «Світ» до кінця сього року (ще 3 н[оме]ри), то які думаєш давати портрети? Я би думав, що, крім Кониського (10 н-р), варто дати Мордовцева (11) (з «Svĕtozora»), о біогр[афію] написати б до Др[агоман]ова або до Кон[иськ]ого чи Антонов[ича]. На послідній н-р я би радив для з’єднання чехів дати портрет Неруди, автора «Космічних пісень». Соботка, чень, розладив би його гарну біографію, портрет був міщений у віденській «Neue Illustrierte Zeitung», а Соботки також проси, щоб прислав по-чеськи «Космічні пісні», – можна купити у Ріхтера й нім[ецький] перевід, – то я зладив би дещо найкраще по-нашому. Коли б Соботка не зладив біогр[афії], то мож просити в ред[акції] «Neue Illustr[ierte] Z[ei]t[un]g», щоб прислали, крім кліша, і той н-р, де була біогр[афія] Неруди. Також розрадься Соботки, де мож дістати кліші портретів Сватоплука Чеха, Арбеса, Свєтлої, – з тими людьми з чеської літератури варто познакомити й наших.

Роздобудь, коханий, також фотографію Навроцького, – навіть, думаю, не зле б було написати до нього самого, може б, написав свою біографію. А то вмре чоловік, і ніхто не буде й знати про нього. Чи буде «Світ» далі виходити, чи не буде, а ти все-таки зроби се. Проси го, може б, написав що й для «Світу». Варто б в такім дусі написати й до Федьковича.

Цілую тя, твій Ів.


Примітки

Вперше надруковано: журн. «Культура», 1925, № 2, с. 46 – 47 (публікація М. Возняка «З життя і діяльності Івана Франка в р. 1881 – 1883»).

Датується орієнтовно за змістом на підставі згадки про «Гайдамаків» (див. попередній лист до І. Белея).

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 907.

…ми три… – Тобто І. Франко та його брати Захар і Онуфрій.

…погорів злісний, той самий Шульц, про котрого забавна анекдота була в «Дзвоні». – Мова йде про інформацію в розділі «Вісті з Галичини» («Дзвін», 1878).

…резюме з статей Згарського й Огоновського… – Маються на увазі стаття «Неофіти» Тараса Шевченка» Євгена Яковича Згарського (1834 – 1892) – учителя гімназії, маловідомого письменника, надрукована в «Правді» (1868, №№ 19 – 23), і стаття «Критично-естетичний погляд на декотрі поезії Тараса Шевченка. III. «Неофіти» Ом. Огоновського, надрукована в «Правді» (1873, № 4 – 6). У своїй доповіді на засіданні студентського історично-літературного гуртка, присвяченому пам’яті Т. Г. Шевченка (березень 1881 р.), «обі критики» розбирав і порівнював студент Гнат Борисевич.

Гуркевич – товариш І. Франка по університету.

Неруда Ян (1834 – 1891) – чеський письменник-реаліст. Його портрет було вміщено в журналі «Світ», 1882, № 15 (3).

Соботка, чень, розладив би його гарну біографію… – Статтю чеського письменника Примуса Соботки (1841 – 1925) «Ян Неруда» в перекладі І. Франка було надруковано в журналі «Світ», 1882, № 15(3).

…я зладив би дещо найкраще по-нашому. – Переклад І. Франком поезії Я. Неруди із циклу «Космічні пісні» був надрукований в календарі товариства «Просвіта» на 1891 р., Львів, 1890, с. 44.

…кліше портретів Сватоплука Чеха, Арбеса, Светлої… – Портрети відомого чеського письменника С. Чеха (1846 – 1908), журналіста та драматурга Якуба Арбеса (1840 – 1914), прогресивної письменниці Кароліни Свєтлої (1830 – 1899) не було вміщено у «Світі».

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 288 – 290.