Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

Поч. 11.1881 р. До М. П. Драгоманова

Поч. листопада 1881 р. Львів

Дорогий добродію!

Недавно ось я приїхав случайно до Львова, щоб зайнятися оконечною редакцією переводу «Фауста», і, приїхавши, застав Ваш лист. Як, з одного боку, мене втішило те, що мій перевід «Фауста» і моя повість у «Світі» Вам подобаються і що Ви навіть готові постаратися о часть накладу на видрукування «Фауста», так знов дуже засмутив мене Ваш гострий суд о «Світі», засмутив тим дужче, що мушу признати, що він у многім справедливий.

І справді, від многих товаришів у Львові я тепер почув те само: що «Світ» замало живий, замало цікавий. Та що ж діяти? Зважте самі, серед яких обставин він видається. Я ось уже звиш 7 місяців сиджу на селі, без книжок, без газет, без ніякісіньких зносин, пильнований жандармами, а Б[еле]й, зайнятий раз у раз при «Ділі», не має часу до іншої праці, і добре ще й так, що хоч зредагує н[оме]р з готових матеріалів та веде кореспонденцію. З наших людей до роботи ніхто не береться, з України, крім одного Кон[исько]го, не присилає ніхто нічого, а хоть і присилають, то вірші. Тож, думаю, Ви і не подивуєте тепер, чому в моїх статтях помилки, – все писане на селі, з пам’яті і без справок, а писати треба було.

В статті «Мислі о еволюції» я хотів зробити те, що недостаточно зробив Ланге в «Arbeiterfrage», а що далеко краще, хоч коротко, сказав д. Подолинський, іменно оперти розвиток історичний і особливо соціалізм на дарвінізмі, і думаю, що таке показання зв’язку між тими рядами явищ у нас для молодежі може багато придатися, хоч би в деталях переведення й були деякі похибки.

Що ж до похибки історичної в критиці на «Гайдамаків», то я, правду кажучи, не бачив досі ніякого діла, де би тоту похибку опрокинено, – видань київської комi[сії] у нас нема, – і я і редакція «Світу» були б Вам дуже вдячні, коли б Ви написали коротеньку поправку, – ми би радо се умістили і вже – за се ручаюсь Вам – і се, і все, що в будущім будете ласкаві написати, з повним підписом Вашим.

А вже найдужче здивувало мене те, що Ви пишете про Кониського. Невже ж таки він такий чоловік, від котрого поли врізуй? А між тим він же не тільки листовно до нас дуже прихильний, а й особисто з нашим чоловічком балакав багато і тому дуже вподобався. Що його література безсинтезна, се видна річ, та що ж робити, коли кращої нема? В чім Ви бачите суперечність між його думками а нашими (resp[ective] моїми), я не можу добачити. Те, що Ви кажете про його намір буцімто боротись з штундою, потрохи скорегується другим його «листом з дороги», в котрім він дуже хвалить штунду і ставить її нарівні з реформацією Лютера. Очевидно, що його хлопотання в «Стране» тільки маневр, правда, дипломатичний, але все-таки не такий-то вже надто поганий. Він прислав нам тепер дві нові статті: про Песталоцці і про «Професіональне образування жінок», – сеї другої я ще не читав, а перша не зла.

Ми тепер і справді оба з Б[еле]єм побачили, що «Світові» треба стати трохи не таким, як досі. В сім уже (10-ім номері) ми бажали б сказати дещо про біжучі справи, а іменно про з’їзд у Хурі і балакання Лімановського. Про те балакання ми сими днями вишлемо Вам спільно зредаговане заявления, котре будьте ласкаві по-українськи надрукувати будь у «Вольнім слові», будь у «Громаді» – таке саме по-польськи буде дане до «Przedświta».

З «Programom» комедія. Лім[анов]ському післана була рукопись з надписом «Progr[am] socjalistów Polskich i Ruskich Wschodniej Gal[icji]», він друкує через помилку тільки «Polskich», – відси протест, він поправляє, але вп’ять, «через помилку», викидає і Polskich, i Ruskich, а лишає тільки Wschodniej Gal[icji], щоб тільки не друкувати того ненависного Ruskich. Перед з’їздом він запитував, чи не дали б ми йому мандату на заступництво, – ми не хотіли, бо надіялись, що один з наших буде сам. Відтак, коли робилось діло, мандат дала йому тільки ред[акція] [«Pracy»], а він узурпував собі заступництво всіх 8 східногалицьких соц[іалістів] і в додатку поробив їх поляками. «Praca», очевидно, не може виступати одверто, треба затим виступати за границею.

Ви несправедливо закидаєте мені, буцімто я par excelеnсе не пустив генто П[авли]кового письма в «Pracy». Я в «Pracy» власті ніякої не маю і до ред[акції] не належу, – письмо прийшло тоді, коли я вибирався до Коломиї, а коли надрукувалась звісна пуста відповідь, я вже сидів за гратою і в її формулюванні не мав ніякого уділу. Та й чи думаєте, що тото письмо було б спинило Лім-ого виступати на з’їзді як патріот? Глупство зробили ті, хто йому давав мандат, а більше нічого.

Вернусь ще раз до «Світу». Коли покінчаться порозпочинані статті (з кінцем сього року), ми хотіли б у відділі науковім подати

1) теорію соціалізму, – сього конче треба, бо у нас люди того не знають. Тільки не знаємо, відки б узяти пригідну для того, не довгу статтю. Правда, у нас є в переводі стаття Енгельса (витяг з критики на Дюрінга), написана гарно і коротка, – але якби найшлась ліпша то ми радо би надрукували. Ланге для «Світу» задовгий.

2) Друкуватимем, що буде мож зібрати і зладити про початок релігії і християнства. З того відділу у нас є переведена стаття Шульце (за Тейлором) «Як виробилось виображення о душі у народів?» Книжку французьку, котру Ви прислали, про християнство я дав одному товаришеві, та тільки не знаю, чи він зробить з неї що путнього. А ви? Ви, прецінь, обіцяли на торік «Історичні письма», в котрих хотіли розібрати жидівство і християнство. Я дуже б рад держати Вас за слово, і безперечна річ, що Ви змогли б таку статтю зробити ліпше, ніж хто-небудь у нас, де ні матеріалу, ні спосібних людей до такої праці нема.

Я, крім повісті, писати буду далі розбір Шевченка. Розбір «Гайдам[аків]» мусив бути слабий, бо мені главно йшло о сокрушення Огоновського, а історичну помилку, котру Ви мені виткнули, я запозичив від нього, – простуючи її, Ви вдарите його, а мені то й гарно. Далі буде розбір «» і «», а властиво критика політичного устрою Росії, а з слідуючим роком підуть жіночі типи, при котрих я хотів би розібрати в головних нарисах жіноче питання і показати, як воно у нас стоїть.

Я надіюсь, що з слідуючим роком мені мож буде більше берегтись, як Ви кажете, – т.е., що «Світ» буде мати більше співробітників. Щодо д. Павлика, то мені дуже жаль, що між нами вийшло непорозуміння. Може бути, що я в тому більше винен, а може, я й виключно винен, – не мені о тім судити. Що ж до закидів, які я зробив йому в рецензії, то я відповів на них у статті по поводу другої кн[ижки] «Громади». Тільки ж стаття ся поки що не надрукована, і я виймаю з неї дотичущий уступ, котрий можете й видрукувати, де схочете, і коли Вам і П[авли]ку се видасться потрібним. Ось той уступ:

У 3 н-рі «Світу» писав я о статті д. Павлика про рух робітницький у галицькій Україні: «Жаль тільки, що стаття ся не всюди фактично вірна і що автор її надто скорий до смілих виводів, котрі не завсігди дадуть підпертися даними фактами». Говорячи, що стаття д. Павлика не всюди фактично вірна, я мав на думці ось які факти:

1) у своїй статті, оповідаючи про рух академічної молодежі до половини 1877 р., д. Павлик каже, що коли деякі з тої молодежі призналися до громадівських думок, то противники, студенти з «старої» партії, унижувалися до того, що самі перехапували їх листи і передавали поліції. Оскільки я знаю, під час процесів о ніяких таких студентами в руки поліції переданих листах не було чути, і обвина така видалась мені неправдивою. Правда, в краю, де академічна молодіж у суді свідчить проти своїх товаришів і навіть бреше на них небувальщину, – се дрібниця і загального суду о тій молодежі не зміняє; але факт фактом.

2) Другу фактичну невірність вбачив я в твердженні про зав’язання польсько-руської федерації у Львові, котрої виразом служить ніби робітницький листок «Praca». Коли в «Pracy» і була бесіда про таку федерацію, то тільки бесіда така, що люди, працюючі коло неї, мають намір зав’язати таку федерацію, і то не як витолковує в 2 кн. д. Драгоманов – хвильову письменську спілку, а явне, тісно зорганізоване сторонництво, чи товариство робочих людей, селян і міщан.

Мають намір, але досі не зав’язали, – тож, кажучи, що така федерація існує (а се іменно звичайно й розуміється під словом «Федерація», і се, а не письменську спілку розуміла «Praca»), д. Павлик, по моїй думці, фактично помилився.

Говорячи далі, що д. Павлик робить часом надто смілі виводи з недостаточних даних (те саме я казав і про брошуру д. Подолинського о галицьких українцях-соціалістах), я мав на думці косівський мужицький рух. Самий шпиль думкувань д. Павлика і д. Подолинського в тім, що косівський мужицький рух, як каже послідній, – «аграрний соціалізм». Таким самим, рішуче соціалістичним уважає його й д. Павлик і ставить вище від рівнобіжного руху по містах і серед письменних людей. Я признаюсь, що косівського руху доочно не знаю, бувши торік досить довгий час у Коломийщині, про нього не чував; від д-ки Анни Павлик, з котрою в початку сього року видався у Львові, також нічо докладного не міг про нього дізнатися, – значиться, і говорити б не повинен.

Та тільки ж з того матеріалу, який мав під рукою і зрезюмував в 1 кн. «Громади» д. Павлик, з друкованих оповідань його сестер, з актів завини оскаржених в Коломиї мужиків виходить, що се, властиво, рух противпопівський і противурядовий, т. є. такий рух, який іде між людом на всій Україні, – але без виразних, позитивних, громадівських прямувань. Се завважав і сам д. Павлик у своїй статті, що в косівськім руху виразна тільки негація, протест проти існуючого ладу, – але де ж тут ще соціалізм аграрний? Конечно, я не перечу, щоб деякі косівські (і також в інших повітах) мужики не дійшли вже або швидко в будучім і до прямо соціалістичних думок, але поки що я все-таки був правий, говорячи, що з даного фактичного матеріалу три вивід зроблений був завчасно.

Тільки щодо моєї рецензії. Правда, я повинен був сказати все се зараз тоді, а не наводити своєю невиразністю на статтю д. Павлика підозріння, буцімто там не знати які недокладності. Та що ж діяти? Не сказав у час, то вже волю сказати запізно, як не сказати ніколи.

Ів. Фр.

«Фауст» нині зачав друкуватися. Напишіть, чи і коли будете могли прислати обіцяну суму і під якими условинами. Тут лучаються люди, котрі хотять дати другу половину накладу (100 р[инських]), – щоби вийшло надзвиш 200 р., на те хочемо розписати передплату. Думка є у мене, що коли б прийшов який дохід з «Фауста», а також з переводу «Мертвих душ», до котрого мене ангажують, видавати у Львові людову соціалістичну газету двотижневу, à la «Praca». Газета така мала б на цілі не тільки вивідувати життя і потреби мужиків, а, з другого боку, показувати їм думки і змагання робітників других країв, але мала б на оці поперед усього утворення сильної організації сільського і міського робочого люду, зведення докупи, впорядкування і прояснення всіх опозиційних та революційних елементів, що бродять скрізь у головах народних.

Попри таку газету міг би «Світ» бути немов додатком для забави та для науки більше письменним не тільки з інтелігенції, але і з мужиків (є ж мужики, котрі читають «Слово» та «Родимий листок»!). Я думаю, що й Ви не то що не мали б принципіально нічо проти видавання такої газети побіч «Світу» і «Pracy», але ураз із Павликом помогли б їй своїми працями, особливо про заграничний рух робітницький.

Та тільки, звісна річ, все се ще як бог дасть, бо раз то: чи буде дохід з «Фауста» на існування газети? а 2) чи буду я міг яким-небудь чудом держатися у Львові, щоб її видавати? Правда, я думаю тепер через зиму засісти до писання деяких повістей, чи то по-німецьки, чи по-московськи, – чень би, де помістили, та тільки до такої роботи для чужоземців і для заробітку мене дуже не тягне, – та що діяти, треба трібувати! На всякий спосіб ід Новому рокові я, чень, буду знати, як стоїть діло і чи мож буде з Новим роком розпочати видання. Як ні, то зачну пізніше. Перед евентуальним видаванням газети я ще умовлюсь з Вами про деякі подробиці і т. д.

Іно що дізнався, що Анна Павлик від літа ще сидить у тутешній тюрмі за «образу маєстату», запевно, за те, що надруковано було в «Громаді» на цісаря. Ви з П[авли]ком недобре зробили,, друкуючи те місце, – повинен же був П-к знати, що тим потопить сестру, – у нас за таке дуже карають. От і тепер тягнуть слідство близько 3 місяці, а засудять її – Ви знаєте, як наші судді на ню завзяті – може, й на рік або й на більше! Страшно подумати! А ще страшніше те, що вона, кажуть, в тюрмі вже дістала падучу болізнь, – не знаю, оскільки се правда. Досі ще я не міг дізнатися, під яким суддею вона, – коли дізнаюсь, постараюсь бачитись з нею або хоч так передати їй дещо грошей.

Прощайте! Перед виїздом на село я ще раз напишу Вам.

Р. S. Нині був в «Księgarni Polskiej» – музика та й годі! Estreichera Вам почислили 7 р., посилку там 20 кр[ейцерів], за посилку відтам назад, бачу, 50, Wojcick’oгo 4,50, посилку знов щось 20, – виходить 12 р. 40 кр., значить, о 40 кр. більше, ніж одержали від Вас. Правда, Estreicher у них, – але – кажуть – ми за нього заплатили, а він нам на нінащо не потрібний, – як го відпродамо, то тоді й гроші віддамо, – а се може потривати й кілька літ. Поки що «Антологію» вишлемо Вам і так, а прочі дві книжки хай шле Б[еле]й, як Ви казали, за післяплатою, чи як там. Прощайте! Кланяюсь Вам.

Ваш Ів.


Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., с. 29 – 33.

Лист писано зі Львова, де І. Франко був між 29 жовтня і 9 листопада 1881 р. Датується на цій підставі.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1319.

….моя повість у «Світі»… – Мається на увазі повість «Борислав сміється», що друкувалась у журналі «Світ» (1881, № 1 – 12, 1882, № 13-21).

…що далеко краще, хоч коротко, сказав д. Подолинський… – Мається на увазі стаття С. Подолинського «Дарвінізм і громадівство» у № 1 «Громади» (1880).

Що його література безсинтезна – се видна річ… – І. Франко в даному разі погоджується з оцінкою, яку дає М. Драгоманов «Відчитам з історії русько-українського письменства XIX віку», що належать перу О. Я. Кониського. «Відчити…» друкувались у журналі «Світ» (1881, № 1, 2, 8-9, 10; 1882, № 14 (2)).

…другим його «листом з дороги»… – О. Кониський надрукував у журналі «Світ» серію нарисів «Листи з дороги» під псевдонімом «Степан Шкода». У другому «Листі», надрукованому в журналі «Світ», 1881, № 10, йдеться про релігійний розкол у Росії та на Україні.

«Страна» – російська помірковано ліберальна літературна газета. Виходила у Петербурзі в 1880 – 1883 рр.

…про з’їзд у Хурі і балакання Лімановського. – Йдеться про з’їзд польських соціалістів у місті Хурі 1881 р., на якому Б. Лімановський виступив з «національною» програмою.

«Przedświt» – політичний журнал, виходив у 1881 – 1920 рр. у Женеві, Лейпцігу, Лондоні, Парижі, Кракові, Варшаві, Львові спочатку як орган групи польських соціалістів (1881 – 1883, Женева), згодом як орган польської партії соціалістів.

З «Programom» комедія, – Мова йде про друкування «Програми польських і українських соціалістів Східної Галичини», яка була складена І. Франком, Б. Червенським і Л. Інлендером. Остаточна її назва «Program socyalistów galicyjskich», Genewę, 1881.

…про брошуру д. Подолинського о галицьких українцях-соціалістах… – Йдеться про брошуру С. Подолинського «Соціалісти українські в Австрії», Женева, 1880 р.

…видавати у Львові людову соціалістичну газету двотижневу, à la «Pracа». – Цей намір І. Франка не був здійснений.

«Родимий листок» – журнал, який виходив у 1879 – 1882 рр. в Чернівцях за редакцією священика-москвофіла Миколи Огоновського.

…Анна Павлик від літа ще сидить у тутешній тюрмі… – Ганну і Параску Павлик судили за їхні статті, вміщені у другому номері «Громади» («Мої й людські гріхи, а панська та попівська правда» Г. Павлик, «От хто робить порядок межи людьми» П. Павлик).

Estreicher – Кароль Естрейхер (1827 – 1908), польський бібліограф і мистецтвознавець. Тут йдеться про монографію К. Естрейхера «Teatr w Polsce» (1873).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 293 – 299.