Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

12.10.1881 р. До І. М. Белея

12 жовтня 1881 р. Нагуєвичі 12.Х 1881

Коханий!

Дістав «Світ» (не знаю, для чого 2 прим[ірники]? Я один дав Березинському), посилку, 4 р[инських] і твій лист. За гроші дуже дякую – купив чоботищі. Письмо твоє додало мені нового духу, – значиться, «Світ» не тільки дотягне до кінця сього року, але є й надія, що буде виходити й на другий рік! Та й ще, пишеш, і в більшім об’ємі?! Се би було раз! Значиться, мій «Борислав» був би скінчений, а я вже було махнув рукою на нього…

Не менше тішило б мене й те, якби «Фауст» був надрукований, найбільше для того, що, чень, би з видання прийшла яка користь для «Світу». Переклад я старався зробити загальноукраїнською мовою, не зборонюючи собі галицьких форм. Щоб «Фауста» зовсім зладити до друку, мені ще треба б 1) «Правди» (обох випусків, для поправлення переводу), 2) Коментаря Дінцера (кажи Олеськові, щоби роздобув конче), 3) видання «Фауста» Гемпеля (Hempels Ausg[abe]) з коментарем Лепера, котрий прошу тя записати, коли б мало прийти до видання. Коштувати буде (обі часті) коло 1 р. 20 кр[ейцерів], може, трохи більше, а може, й ні.

Що ти хочеш у слід[уючім] н[оме]рі надрукувати «Бог і баядера», се добре, хоть, по-моєму, ліпше б було «Вічного жида», – штука ся менше знакома, а більше «anregend». Коли б я міг тебе просити, то просив би надрукувати ще сього року всі три штуки: «Вічн[ий] жид», «Бог і баядера» і «Наречена з Корінфу» під спільним написом «Із поезій Йог[анна] Вольф[ганга] Гете». На перший н-р слідуючого року осталась би «Кузня Прометея», котру раджу тобі прочитати уважно, – побачиш, що за хороша штука.

Також добре, що даєш у сім н-рі портрет Щедріна. Але де дістанеш біографію? Як нема деінде (в «Svetozori», певно, дуже коротка і побіжна), то запиши через Ріхтера або Лукашевича тоту книжку «Русской библиотеки», де є Щедрін, – там є також біогр[афія]. Книжка не буде дорога – 80 коп. Що з біографією Гоголя? Ладь сам, тільки з узглядненням, а хоть би із виписками із Др[агомано]вої «Літерат[ура] укр[аїнська], великор[уська], рос[ійська] і галицька». Там про Гоголя багато і гарно пописано. Тільки до висказу Др-ова, буцімто Гоголь і для українства більше зробив, ніж ціла укр[аїнська] література враз із Шевченком, додати би примітку, що хоть Гоголь і зробив багато для прояснення думок української інтелігенції, то

1) проясняв сі думки в напрямі загальнолюдськім, без згляду на народність, а пишучи по-вел[ико]руськи, радше відводив українців від українства, ніж приводив до нього,

2) задля тої ж причини його писання не дійшли до рук укр[аїнського] люду, як дійшли і доходять твори Шевч[енка], і не могли мати для нього прямої ваги. Впрочім, як думаєш.

Чи не добре б було, друкуючи Щедріна. подати дещо з його писань у переводі? Я би думав, що не зле б було перевести і надрукувати про Угрюма Бурчеєва з «Історії одного города». Пошукай-таки розділ під написом «Наказание за грехи и покаяние», там є уступи позачеркувані, котрі, переведені, дали б гарну цілість. Замітити треба, що Угрюм Бурчеєв не хто другий, як цар Микола. Ціла штука змістилась би в двох н-рах і була б парадним образком теперішніх абсолютистичних змагань нового царя.

Я не знаю, чому ти гадаєш, що «Пекучі діла» і «На добраніч, робітн[ики]» сконфіскують. Мені здається, що одно й друге зовсім нема за що конфіскувати. Впрочім, в «Пек[учих] ділах» можеш дещо викинути, а надрукувати їх треба, хоть би аж в 12 н-рі. А «На добраніч» друкуй сміло! Впрочім, про одно й друге побалакай з Людв[іком].

Щодо критики на Шевч[енка], то в мене гадка ось яка. Ще сього року (в 11 і 12 н-рах), чень би, помістився розбір «», «» і деяких других політичних творів, котрі я хотів би зібрати в одній статті п[ід] н[азвою] «Темне царство». А на рік я возьму під розбір цілий ряд його жіночих типів, а іменно в такім порядку: «», «», «», «», «». До сього треба б мені 1) «Кобзаря» (празького вид[ання] – є в бібліот[еці], коби-с деяк прислав), 2) відписів або бодай обширних резюме того, що було писано про ті твори. Особливо цікава б була мені праця того товар[иша], що сього року в істор[ично]-літер[атурнім] кружку порівнював критику на «Неофітів» Згарського і Огоновського.

Посилаю тобі «Борислава» цілий розд[іл] V і «Мислей» розд[іл] VIII, – надрукуй усе, бо я би хотів ще дати сього р[оку] один розділ (VI) «Борисл[ава]» в двох н-рах, і мож би написати кінець першої часті. А «Мислей» ще буде два розд[іли] – акурат на н-р по розділові, а розділи будуть довгі, тож у сім н-рі друкуй VII і VIII. Шлю також один галицький образок.

Дістав ти від Унгара мій лист? Що Цезарко? Чи не загнівався? А жаль би! Пиши до нього, чи шурин його (Вольський) є у Відні, чи де, і що буде з обіцяними торік для «Світу» 50 ринськ.? Може б, дав?

Я думаю, що не зле б було дати ще сього року портрет Мордовцева, а до Кон[иськ]ого написати, щоб зладив на той (11 н-р) оцінку українських праць Мордовцева. Портр[ет] в «Svetozori», життєписна подробиця там же, а про великор[уські] писання замітки у Др[агоман]ова «Центри і Україна» («Громада», II). А на 12 н-р давати портрет Неруди або якого другого чеха, – що ти про се думаєш? Кониського мож би на 1-ий н-р слід[уючого] року.

От у нас уже зима заходить, працювати б поночі – здалась би лампа столова, а у мене нема. Чи не розкрутив би ти там якого гульденища, поки що буде з Києва, – чи буде, чи не буде?

Мій середущий брат жениться, швидко весілля буде.

«Всі ся хлопці поженили,

лиш я не думаю,

ідуть літа марне з світа,

як лист по Дунаю».

Ол[еськов]а проси, щоб сього року кінчив історію старинної зоології. Мені здається, що досить буде розібрати ще епікурейців («De natura rerum») і упадок наук (Шульце «Naturverachtung»). Чи Ол. викупує книжки? Налягай! Грози! Що з «Praco’ю»? Що з з’їздом робітницьким? Невже ж таки загуло й прогуло?

Людв[іка] я буду просити о деякі книжки по економії політичній, хтів би-м з слід, роком розпочати в «Світі» ряд статей економічних, популярно виложених, щоб з них по кількох літах зложився цілий систем сусп[ільної] економії. Пізніше я напишу тобі, яких передовсім книжок мені потрібно, Ол-ова ангажуй до зоології й на другий рік, а до Др[агоман]ова напиши, що буде з «Історичними письмами», котрі він обіцяв для «Світу»? Проси го, щоб додержав слова, – коли б усе це було постачене, то «Світ» нарік вийшов би дуже гарний. Кон[иськ]ого статтю про образування женщин також лиши на слід, рік, а тепер друкуй Песталоцці. Віршів волиш менше давати, особливо лірики, в попереднім н-рі трохи забагато.

До «галицьких образків» я гадав би вчислити з «Скорбних дум» «Правдиву казку», «Якось-то буде», «Гей, хто на світі».


Примітки

Вперше надруковано: журн. «Культура», 1925, № 2, с. 47 – 51 (публікація М. Возняка «Із життя і діяльності Івана Франка в рр. 1881 – 1883»).

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 906.

«Бог і баядера» – переклад І. Франком цієї поезії Й.В. Гете був надрукований у № 1 (13) «Світу» за 1882 р.

…добре, що даєш у сім н-рі портрет Щедріна. – Портрет М. Є. Салтикова-Щедріна і статтю про нього І. Франка було вміщено в № 10 «Світу» за 1881 р. (с. 182 – 183).

нового царяОлександра 3-го.

«Темне царство» – другий розділ роботи І. Франка «Причинки до оцінення поезій Тараса Шевченка», надрукований у № 11-12 «Світу» за 1881 р. та у № 13 (1) за 1882 р.

…«Мислей» poзд[іл] VІІІ. – Йдеться про восьмий розділ «Мислей о еволюції в історії людськості» («Світ», 1881 – 1882, № 3 – 14).

Мій середущий брат жениться… – Весілля брата І. Франка Захара Яковича Франка відбулось 20 листопада 1881 р.

Ол[еськов]а проси, щоб сього року кінчив історію старинної зоології. – Мається на увазі стаття Володимира Олеськова «Як розвивалися погляди людські на звірів?», що друкувалась у «Світі».

«De natura rerum» – філософська поема давньоримського поета, філософа-матеріаліста і атеїста Тіта Лукреція Кара (близько 99 – 55 р. до н. е.).

Що з з’їздом робітницьким? – 30 жовтня 1881 р. у Львові повинно було відбутися робітницьке віче за участю представників сільських ремісників, але воно було заборонене поліцією і намісництвом.

Кон[иського] статтю про образування жeнщин… – Така стаття у «Світі» не друкувалась.

…а тепер друкуй Песталоцці. – Стаття О. Кониського про швейцарського педагога-демократа Йоганна-Генріха Песталоцці (1745 – 1827) у «Світі» не друкувалась.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 290 – 293.