Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

19.03.1888 р. До М. П. Драгоманова

19 березня 1888 р. Львів Зиблікевича, ч[исло] 10 19/3 1888

Вельмишановний добродію!

Простіть, що так довго не одповідав Вам за всякими гризотами й клопотами. Зате сьогодні збираю цілу в’язку звісток.

Ваша рецензія на Стодольського прекрасна і для нас, галичан, а навіть для панів при Академії Краківській під не одним зглядом – новина. Вийшла ж вона як на рецензію трохи задовга; я, мабуть, забув написати Вам, що в «Kwartalnik’u» рецензії найдовші – 8 сторінок 8°, а Ваша буде, може, й два рази стільки. Та на сей раз я надіюсь вихлопотати в редакції, щоб помістили її в відділі статей. Друге діло: прийшла вона запізно для тої книжки, що вийде з кінцем марта, і буде надрукована аж у тій, що вийде з кінцем юня.

Я просив би Вас конче для тої книжки дати ще хоч дві коротші рецензії (от так по 4 карти Вашого письма), а іменно на Петрушевича і «Читальні». Збірничок пісень, про котрий я Вам згадував, рецензував я сам, бо треба було поспішити; всякі дальші матеріали того роду засилатиму Вам. Щодо заграничних фольклористів, то діло стоїть так, що «Kwartalnik» яко посвячений спеціально історичній літературі польській, а в дальшім ряді руській, обширних справоздань о заграничних працях того роду друкувати не може. Взагалі відділ літератури заграничної в ньому дуже маленький, так що Вам прийшлось би ограничитися короткими замітками віршів по 50 до 100 на книжку.

«Kwartalnik», усі книжки, що досі вийшли, вишле Вам редакція, скоро тільки переклад Вашої статті буде прийнятий до друку, а я надіюся виготовити його ще сього тижня. О тім, що стаття буде прийнята, я не сумніваюся. Книжки вишлють Вам на рахунок гонорару; решту гонорару виплатять по виході книжки.

Що Стодольський – Кониський, се Ви вгадали. Але Ліске – не піп, а світський чоловік, ученик Вайца. Він уже два роки в університет не ходить, а можна сказати, повільно вмирає, а все-таки за той час видав два томи «Актів гродських і земських», держить у себе в хаті семінар історичний і видає «Kwartalnik», да так, що не тільки перечитує всі надсилані статті в рукопису, але й усі три коректури.

З друкуванням книжечки про релігії я ще здержуюся якийсь час. «Читалень» розіпхав досі ок[оло] 300 прим[ірників], та грошей виручив ледве яких 20 гульд[енів]. 120 заплатив власнику, приходиться почекати, поки хоч що-небудь стягну з продажу «Читалень». З моїх зарібків приходиться запомагати батька, що недавно погорів, прийшлось помогти Остапові, що состоїть без зарібку, і ще одному емігранту (тому самому, що перекладував колись у «Зорі» Короленків «Ліс шумить»), він тепер у Цюріху.

З романом, що я заслав на премію в Варшаву, досі нічого не чувати, хоч речинець (1 марта) давно минув. Ну, та я не зовсім іще стратив надію. Значить, діло таке, що про релігію зачну друкувати тоді, як Ви пришлете своє переднє слово і мій переклад «Програми». Переклад статей Верна зроблений уже.

Від Окуневського я дістав «Пісні про панщину» і напишу о них до «Kwartalnika». «Буняка» не’дістав, але читав його в «К[иевской] стар[ине]». Жаль, що Ви не звернулися давніше до декого в Галичині, тут можна би було познаходити ще деякі усні перекази про Буняка, особливо в горах. Я пригадую собі, що бачив дещо такого записано у Ізидора Пасічинського. Я напишу до нього, а також ще до деяких знайомих у горах, а коли б удалось мені дещо зібрати, то приложу до рецензії.

Ваша замітка про правопис читана була в Науковому кружку в «Братстві», – реферат про неї взяв Коцовський. Я думаю надрукувати її в прилозі до «Козаків» (вони на одну книжечку «Наук[ової] бібл[іотеки]» замалі), а може, можна буде в тій же книжечці дати й оригінал Вашої рецензії на Стодольського – і так «Kwartalnika» мало хто з русинів читає. Надіюсь, що Ви против такої комбінації нічого не будете мати.

Вашу виписку з програми Костомарова і Вашу замітку я репродукував майже дослівно в «Kurjeri» в статті про панславізм. В статті тій багато фактичних помилок, особливо в початкових частках, та все-таки вона зробила тут враження, і ті н[оме]ри «Kurjera», де вона друкувалася, розпродувано зовсім, хоч і друкувалися в збільшенім числі екземплярів. Для поляків було в ній много нового, особливо для львівських. Біда тільки, що конфіската не дала мені довести її як слід до кінця, т. є. розібрати полеміку проти Вашої програми в «Вестн[ике] «Нар[одной] воли», а опісля роздивити «Свободу» і «Самоуправление».

Що се за така баламутна у Вас «Свобода» виходить? Я думаю, що після Ваших статей неможливо вже буде росіянам подавати руку полякам через голови українців, литовців, білорусів і пр., аж вони тут і є. А вся іронія в тім, що поляки, вважаючи їх нігілістами, якраз і відтручують сю руку. Стоїло труду!

Щире спасибі Вам за замітки про Шевченка. Пишу до Пипіна, щоб зробив копію листа Белінського про Шевч[енка]. Жду також од Вас книжечки Афанасьєва-Чужбинського. Чи Ви получаєте «Истор[ический] вестник» – там в 1886 р. в янв[арі] була стаття Гаршина про Шевч. в ссилці «по новим документам» – так от цікаво, що се за документи і чи не кидають вони якого світла взад? Впрочім, я маю думку виписати сю книжку «Историч. вестника».

Чи Ви бачили новий журнал «Пантеон литературы»? Се, кажуть, штука дуже гарна. Я вже написав в ред[акцію] «Kraju», щоб виписали його для мене, і хотів би, коли се буде можливо, заслати туди в російськім переводі свої очерки з історії руської літератури в Галичині, котрі мені попаскудила редакція «Głos’y», викидаючи цитати і даючи текст з великими похибками друкарськими. Я б їх переробив і заслав туди, може б удалось би нав’язати зносини з редакцією, щоб получати хоч книги, які там виходять важні для нас.

Я послав Вам «Молодик», будьте ласкаві, використавши, звернути мені разом з збірними томами, в котрих є брошури Zittel’a. Якби Ви були ласкаві прислати мені крім того (під бандеролями) «Громади», т. IV, V і оба н-ри журналу, а також «Нові укр[аїнські] пісні», і «Историч[ескую] Польшу» і «Воли», то дуже був би Вам вдячний. У мене тут таке роздоріжжя, що ніколи не можу втримати свойого екземпляра в бібліотеці, все якийсь земляк, чи свій, чи заграничний, забере.

На днях позбувся навіть празького видання Шевченка, так що на встид не маю в бібліотеці повного «Кобзаря», і, мабуть, прийдеться чекати аж на Ваше видання. А як воно стоїть? Чи посунулося що-небудь наперед і кільки гульденів потрібно би на його цілковите і скоре викінчення? Їй-богу, якби так щастя всміхнулося мені і поляки в Варшаві дали премію за роман, то я з усього готов дати мою половину на «Кобзаря».

А як у Вас діло стало з передмовою? Мені здається, що при такім виданні, як Ваше, конечна річ була би дати те, що німці звуть apparatus criticus: звістки про рукописи і видання, після котрих зроблений текст. Як Ви поступаєте з варіантами? Чи даєте їх під текстом, чи при кінці кожної п’єси, чи при кінці книжки? Посліднє видається мені зовсім не відповідним, радше в такім разі зовсім відкинути варіанти. В передмові слід би також перевести докладну, по змозі, дискусію над хронологією і автентичністю деяких п’єс («Полуботко», «В альбом», «Сестрі»),

Чи читаєте Ви біографію Шевч. в «Зорі»? Лупить бідний Огоновський всякі деталі, які знає, мішаючи важне з неважним десять раз гірше Чалого і не дбаючи про хронологічні несообразності вроді, напр., того, що в одній шпальті каже, буцімто Шевченко понаписував найкращі свої твори як «Гуса», «Посланіє» і т. ін. під впливом ідей Кирило-Мефод[іївського] братства (1846 р.), а недовго перед тим за іншим джерелом написав, що«Гус» написаний був 1844, перед знакомством з Костомаровим. Казав мені Коц[овський], що Цеглинський мав писати до Вас з просьбою о сотрудництво в «Зорі» і що Вам «Зорю» висилають. Чи се правда?

З Києва просять мене писати до «К[иевской] стар[ины]». Я написав замітку про «Читальні», та боюсь, що цензура не пустить. Я писав так, що, напр., цензура варшавська пустила б, та в Києві інші порядки. Для дальших н-рів я думаю зладити переробку своєї новели про єзуїта «Чума», тої що була в «Przegląd-і społecznym».

Ще одна в мене до Вас просьба. В Празі почав виходити накладом Otto новий словник научний. Редакція його звернулася до мене з просьбою єднати співробітників для сього словника між українцями, котрі писали б про укр[аїнську] літературу, культуру й етнографію. Поки що я думаю, що для Галичини крім Ржегоржа, мене, Павлика, Остапа і ще декого з молодих (Коц[овський] відказався, обурений тим, що запросини не надійшли до Огоновського!) не треба буде нікого.

Звертаюся до Вас з просьбою – взяти на себе Україну. Іде о то, щоби давати коротші замітки про поодиноких писателів і лиць історичних, про поодинокі важніші в історії і культурі місця, ріки, гори, пам’ятники і пр., а також обширніші огляди в статтях таких, як «Україна», «Козаки», «Думи» і т. ін. Словник сей обчислений на великий розмір – зошитів около 300. Щомісяця виходить 3 зош[ити]. В дотеперішніх трьох зошитах є статті від А – Acta (стор. 144). Мені здається, що сотрудництво при сьому словарі не займе Вам багато часу, а все-таки дати може і Вам, і ще декому при Вас хоч невеличкий, та регулярний заробіток. Як самі побачите, діло се не енциклопедія Ерші і Грубера, не вимагає статей учених ані дослідів оригінальних, а більше коротких, зжатих заміток.

Я на перший раз дав від себе статейки про Афанасьєва-Чужбинського (1 стор. письма), по Петрову, далі про маляра Алімпія по Патерику і Яковлеву, про Айталевича (Вітошинського), писателя галицького, і про будівничого Алексу (по Костом[арову] і Іловайському). Такі самі короткі замітки дам про обох Александрових (Олельковича і сучасного), трохи довшу річ зладжу про Ангеловича, а з Петрушевича повикопую про єпископів Антоніїв, котрих у нас було пару штук.

Остап і Величко займуться географічними речами, а Вас я просив би для букви А наразі о ширші замітки (коли треба) про Антонія Печерського, Антоновича, «Акты Юго-Зап[адной] Росс[ии]» і «Архив», видаваний в Києві. Коли крім сього найдете ще дещо на літери Ав – до Ант., то будьте ласкаві або нам вказати, або самі написати. Далі, здається мені, треба би було докладніше обробити: «Апокризис», «Апокрифи руські», не знаю, чи є і чи стоїть оброблення южноруська «Александрія» – і т. ін. Про «Адельфотес» написав Ржегорж за Огоновським.

Коли буде Ваша воля взятися до сеї роботи, то будьте ласкаві сповістити мене, що б я міг завідомити редакцію, щоби вислала Вам видані досі випуски «Словника». Свої замітки прошу присилати на мої руки, тут ми їх переведемо і зашлемо в Прагу. Я дуже бажав би, щоб Ви не відцуралися сеї роботи, а коли змога, притягли до неї й ще кого з Ваших знакомих (Вовка, д[обродій]ку Ліду, може д[обродіїв] Мокрієвича і Масл[ова]-Стокіза, коли з ними маєте зносини). Гонорар редакція висилатиме Вам прямо по виході всякого випуску, а може, помісячно, напевне ще не знаю. З великим бажанням дожидаю Ваших споминок і ще раз прошу Вас не стіснятися: будь-що-будь, а записки Ваші надрукую, не змінивши ані одного слова. А конфіскати також нічого лякатися, коли книжка буде обширна.

Жінка моя дякує Вас за пам’ять про нашого малого. Він уже починає говорити, звісно, своїм язиком, і дуже її радує. Не знаю, що се за знак, що так любить папір їсти: я міркую, що як собі змалку понапсує живіт папером, то опісля відцурається всякого писательства. Була у нас на днях пані Кобринська і запросила жінку з дитиною до Болехова на той час, коли відлучати, бо тут годі о молоко. А на літо ми міркуємо вибратися на місяць в , коли мені удасться получити відпустку з «Kurjera». Поздоровляємо Вас щиро з усією сім’єю.

Ваш Ів. Франко.


Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 259 – 262.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1389).

Ваша рецензія на Стодольського… – Рецензія М. Драгоманова «Науковий метод в етнографії» на книжку О. Стодольського (О. Я. Кониського) «Етнографія Слов’янщини», надрукована в журналі «Товариш», 1888, № 1.

Збірничок пісень, про котрий я Вам згадував… – У недатованому листі (кінець грудня 1887).

…рецензував я сам…Рецензія І. Франка на видання «Przyczynek do etnografji ludu ruskiego na Wołyniu. Z materiałów zebranych przez p. Zofję Rokossowską we wsi Jurkowszczyznie w powiecie Zwiahelskim, opracował prof. dr. I. Kopernicki» (Kraków, 1887), надрукована в журналі «Kwartalnik historyczny», 1888, № 2, с. 268 – 273.

Щодо заграничних фольклористів… – У листі від 22 лютого 1888 р., надсилаючи рецензію на працю О. Стодольського, М. Драгоманов писав: «… надалі напишу вже про самих європейців: нові твори про Folklore – Andr. Lang, Cosquin і др.» (Матеріали, с. 254).

Вайц Георг (1813 – 1886) – німецький історик.

…одному емігранту… – Йдеться про Василя Павловича Маслова (Стокоза), російського і українського громадського діяча, учасника революційного руху, політичного емігранта, перекладача творів І. Франка.

…я дістав «Пісні про панщину» і напишу о них до «Kwartalnikа». – Цієї рецензії І. Франко не написав.

Пасічинський Ізидор (1853 – 1930) – український письменник.

Ваша замітка про правопис… – У листі від 22 лютого 1888 р. М. Драгоманов писав:

«Прикладаю й замітку про правопис, що написав, коли думав, що будете скоро печатати. Робіть з нею, що знаєте; може, де за реферат зійде» (Матеріали, с. 256).

Вашу виписку з програми Костомарова і Вашу замітку я репродукував майже дослівно в «Kurjeri»… – У статті «Postępy panslawizmu (1 – 8)», «Kurjer Lwowski», 1888, № 66 – 71, 74, 76. Частину 7 в № 75 було конфісковано. Цю виписку М. Драгоманов надіслав І. Франкові разом з листом від 22 лютого 1888 р. (Матеріали. с. 256).

«Вестник «Народной воли» – журнал народовольської еміграції, видавався в Женеві в 1883 – 1886 рр.

«Свобода» – Можливо, йдеться про журнал «Свободная Россия», що видавався за кордоном у 1888 – 1889 рр. російськими емігрантами-народовольцями.

«Самоуправление» – російська газета, видавалась у Швейцарії емігрантами-народниками в 1887 – 1889 рр.

…спасибі Вам за замітки про Шевченка. – Вперше опубліковано: Матеріали, с. 257 – 259.

…стаття Гаршина про Шевч[енка]… – Йдеться про статтю Євгена Михайловича Гаршина (1860 – 1931), російського історика, літературознавця, археолога і педагога – «Шевченко в ссылке (1847 – 1857)» («Исторический вестник», 1886, № 1).

«Пантеон литературы» – російський історико-літературний журнал, виходив у 1888 – 1895 рр. у Петербурзі.

…очерки з історії руської літератури в Галичині, котрі мені попаскудила редакція «Glos’у»… – Йдеться про працю «Szkice z dziejów literatury rusińskiej w Galicji» («Głos», 1888, № 2, 4, 5, 12).

…празького виданння Шевченка… – Шевченко Т. Г. Кобзар, т. 1 – 2. Прага, 1876.

Я написав замітку про «Читальні»… – В «Киевской старине» таку замітку не було надруковано. У журналі «Prawda», 1888, № 1, була надрукована під рубрикою «Literatura rusińska».

…думаю зладити переробку своєї новели про єзуїта «Чума»… – Новела надрукована в журналі «Киевская старина», 1889, кн. 5 – 6.

В Празі почав виходити накладом Otto новий словник научний. – Перший том енциклопедич ного словника Отто вийшов у 1888 р.

…енциклопедія Ерші і Грубера… – Йоган Самуель Ерш (1766 – 1828), німецький бібліограф, разом з Йоганом Готфрідом Грубером (1774 – 1851) німецьким істориком літератури, заснували видання «Allgemeine Encyklopädie der Wissenshaften und Künste».

Алімпій (Алімпій Печерський; ? – 1114) – київський живописець і майстер мозаїки.

Айталевич (Вітошbнський). – Йдеться про маловідомого галицького письменника Івана Вітошинського, який в кінці 1840-х – на початку 50-х років виступав з оповіданнями і статтями під псевдонімом Іван Айталевич.

…про обох Александрових (Олельковича і сучасного)… – Йдеться про українських письменників Митрофана Миколайовича Александровича та Володимира Степановича Александрова (1825 – 1894).

Ангелович Антін (1756 – 1814) – галицький митрополит, написав історію української церкви.

Величко Григорій (1863 – 1935) – український географ і природознавець.

Антоній Печерський (983 – 1073) – церковний діяч Київської Русі, один із засновників Києво-Печерського монастиря.

«Апокризис» – антиуніатський полемічний твір, виданий 1598 р. староруською мовою. Спрямований проти Брестської церковної унії 1596 р. і засилля католицизму.

«Александрія» – легендарна повість про життя й походи Александра Македонського. Написана грецькою мовою у II – III ст.

«Адельфотес» – «Грамматика доброглаголавого еллино-словенського языка», складена 1588 р. грецьким церковним діячем і педагогом, ректором Львівської братської школи Арсенієм Єласонським (1549 – 1626) разом з учнями Львівської братської школи. Видана 1591 р. грецькою та староукраїнською мовою.

…добродійку Ліду. – Лідію Михайлівну Драгоманову.

Мокрієвич – Володимир Карпович Дебогорій-Мокрієвич (1848 – 1926), революційний народник, приятель М. Драгоманова.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 147 – 152.