Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

Буковинський альманах

Іван Франко

виданий в пам’ять десятилітнього существовання (1875 – 1885) общества руських академіків «Союз» в Чернівцях.
Чернівці, 1885.

Під таким написом вийшла сими днями спора книжка, котрою товариство чернівецьких студентів універс[итету] гарно заявило своє життя. Правда, поперед всього впадає в очі в тім «Альманаху» цілковита недостача праць і творів самих чернівецьких студентів, котрі прецінь повинні б були чимось заявити в своїм виданні бодай свої наукові інтереси і починання. I взагалі, часть наукова в тім збірнику майже зовсім нічим не заступлена, бо невеличка «causerie» д-ра Кл. Ганкевича «Естетичне значення і символіка барв» на назву наукової роботи не заслугує, а під зглядом язика і стилю не о много вище стоїть від усяких «Народовіщаній» з XVIII-го в.

Сі дві уваги, котрі нам мимоволі насунулись по перегляді «Альманаху», нехай не будуть докором для його редакторів, котрі, певно, зробили, що могли, щоб «Альманах» вийшов якнайкращий. Ми бажали б тільки в кождім такім виданні чути поперед всього відгомін місцевого духового і літературного життя у всіх його важніших проявах, а особливо в видавництві учачоїся молодіжі відгомін тих наукових питань і змагань, котрими вона найбільше займається. Маємо надію, що товариство «Союз» в слідуючім випуску свого «Альманаху», обіцянім в передмові, іменно на сторону наукову схоче покласти більшу вагу.

Зміст сього випуска, крім «Переднього слова» (стор. І – XII), представляючого основини і розвій «Союзу», як також заходи комітету около видання «Альманаху», приносить читаючій публіці ось які твори: «Привіт «Союзу»» Димитрія Вінцковського, «Тимош Хмельницький», поему Данила Млаки, три поезії Кониського, п’ять Куліша, п’ять Масляка, одну Корн. Устияновича, одну Ем. Поповича, одну Т. Блонського і дві Ізидора Пасічинського.

В відділі прозовім визначаєсь особливо реліквія по славнім Костомарові, легенда «Сорок літ», записана пок[ійним] істориком ще 1842 р.; дальше повістка О. Федьковича «Лелії могила, або Довбушів скарб», ескіз О. Я. «Кохання востаннє», «Карпатський гончар», новела на тлі собитій 1846 року Петра П., і очерк Корнила Устияновича «Межи добрими людьми». Із поезій ліричних особливо годиться піднести «Смерть ватажка перехожих» з Фрайліграта, перекладену п. Кониським і присвячену Ів. Белею; можна сказати, що силою і плавностею вірша переводчик дорівняв оригіналові і ціла п’єса читається як безпосередній вилив сердечної скорботи бідних людей, вандруючих з вітчини далеко за море і тратячих серед океану свого щирого провідника, що твердо й щиро вірив «в силу світу, в силу праці» і котрому за те «родина праці й хліба не дала».

З поезій Куліша особливо дві принадили нас простотою і природним поетичним складом: «З Підгір’я» і «Добродіям ляхам». «Що се, браття, ви спите? Що се мовчки мовчите?» – кличе старий козак-невмирака.

«Прокидайтесь, вставайте, про Підгір’я згадайте!

Мертве з мертвих жило, знам’я слова підняло.

Гей, хто чує, озвися, серцем к серцю горнися!

Нумо слово рятувать, славу предків поновлять!»

Як-то супроти тих золотоплинних слів виглядає, н[а]пр[иклад], слідуюче стишилище:

«Луч сонця з ущеля пурпуровим злотом

На маленьких рдівся стеколках вікон,

Безмовно в долині покритій мгли матом

Лиш слишен іздалі протяжний трезвон!»

Про довші епічні поеми, заміщені в «Альманаху» («Тимош Хмельницький» Д. Млаки і «Цецин» Поповича), як також про деякі прозові твори того збірника, поговоримо в однім із слідуючих н[оме]рів «Зорі» обширніше.


Примітки

Вперше надруковано в журн. Зоря, 1886 р., № 6, 1 (13) березня, с. 83 – 84, Дрібні вісті з літератури і науки. за підп.: І. Ф.

Подасться за першодруком.

«Союз» – перше студентське товариство у Чернівцях (1875 – 1903, 1905 – 1922), яке гуртувало студентів Буковини поміркованих суспільно-політичних поглядів, «Союз» вів культурно-освітню та видавничу діяльність («Буковинський альманах», 1885; альманахи «Союзу» за 1875 – 1903 і 1903 – 1910 рр.). Головами «Союзу» були Д. Вінцковський (1875-1879), С. Смаль-Стоцький (1879-1883), О. Колесса (1891-1894) та ін.

«Народовіщаній» з XVIII-го в. – Йдеться про збірку оповідань та легенд на релігійно-моралізаторські теми «Народовѣщание, или Слово к народу католическому чрез монахов ч[ина] св[ятого] Василия Великого проповѣданное», видану у Почаєві 1756 р. Зберігається в особистій бібліотеці І. Франка (№ 4461).

Устиянович Корнило Миколайович (1839 – 1903) – український письменник, публіцист, видавець, художник. Автор багатьох поезій, історичних поем «Іскоростень», «Вадим», «Святослав Хоробрий», драм «Ярополк», «Олег Святославович».

Попович Ем. – Очевидно, йдеться про Омеляна Олександровича Поповича (1856 – 1930), українського письменника, публіциста.

Блонський Тит Кирилович (1830 – 1897) – український письменник, священик, за поглядами москвофіл, писав язичієм.

Пасічинський Ізидор (Сидір; 1853 – 1930) – старший товариш І. Франка по Дрогобицькій гімназії. Автор кількох художніх творів, які публікував у москвофільських та народовських виданнях.

Федькович Осип-Юрій Адальбертович (1834 – 1888) – український письменник і громадський діяч.

Фрайліграт (Фрейліграт) Фердинанд (1810 – 1876) – німецький поет, перекладач, громадський діяч, автор збірок «Поезії» (1839), «Символ віри» (1844), «Це буде!» (1846) та ін. Крім О. Кониського, твори Фрейліграта українською мовою перекладали П. Грабовський, І. Франко.

Белей Іван Михайлович (1856 – 1921) – український журналіст, перекладач, критик і письменник Галичини.

Олена Луцишин

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 53, с. 141 – 143.