2. Генеральна молитва

Публій Овідій Назон

Переклад Івана Франка

І як у віршах моїх дещо темного [таки] найдеться,

Так і життя твоє все хай буде темне, як ніч;

Се нехай буде тобі в день уродин і нового року,

Кождий безбрешний язик [голосно] хай прочита.

Божества моря, й землі, і ви, що держите із Зевесом

Царства найкращі [зі всіх] між бігунами двома,

Вас я благаю: сюди оберніть свої помисли всі ви,

Дайте, щоб просьби мої мали [бажаний] успіх.

Ти сама, мати-земля, і само ти, хвилястеє море,

Плинне повітря само, моїм благанням воньміть!

Зорі [небеснії] й ти, в променястому сяєві, сонце,

Місяцю, що раз у раз міниш свій круг світляний,

Ночі, ти, що [на людей] темнотою своєю наводиш,

І ви, три Парки, що нам нитку життя прядете,

Стіксе, що з шумом страшним по пекельних долинах гуляєш,

Котячи води, які клятву фальшивую мстять,

Ви, евменіди, в яких в’ються змії замісто волосся

І які стережете Ада пекельного брам,

Ви теж, поспільство богів, усі фавни, сатири та лари,

Німфи та божества рід і весь півбожеський рід.

Врешті від Хаоса всі найдавнішого, давні і новії,

Всі аж до наших часів станьте, [благаю], при мні!

Поки жорстокий отсей спів на голову каверзну ллється

Й поки півхори свої болість і гнів відспіва,

Такайте всі по черзі на мої побажання, щоб жадна

Частка прокляття мого, [прошу], на марне не йшла.

Те, о що прошу, нехай і сповниться, мов не моє слово

Се було, але сказав зять Пасіфаї [Бакхус, муж Аріадни, дочки Міноса й Пасіфаї, по пізньогрецькому та римському віруванню – бог поетів.] те сам.

І які кари пройду, хай усі поспадають на нього,

Хай буде мука його тяжча, ніж збагне мій дух!

І хай не менше йому під тим прибраним іменем шкодять

Тії прокляття, в богів не менший збуджують гнів.

Тож проклинаю того Ібіса, що думки мої знають

І котрий зна, що проклін вчинками той заслужив.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 453 – 454.