Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

Орфеєва поема про аргонавтів

Орфей

Переклад Івана Франка

1. Заспів до Аполлона

6. Гостина в Хейрона

2. Язонові запросини

7. Від Пеліону до Геллеспонту

3. Язонова дружина

8. Мимовільне вбійство й експіація

4. Спущення корабля в море

9. Геракл і Плас відстають від походу

5. Жертва й присяга

10. Бебрики, Фіней і Сімплегади

Переклад написано в днях 9 – 30 мая 1915.


Примітки

Вперше надруковано у кн.: «Літературна спадщина. Т. 2. Іван Франко», с. 327 – 368.

Подається за автографом № 400, с. 305 – 366.

У бібліотеці І. Франка (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР № 3413 – далі ІЛ) зберігаються видання: Orphei Argonautiса, Hymni et de Lapidibus, Apud Guileilmum vande Water, CIDID CLXXXIX, с. 2 – 93, грецькою та латинською мовами. При перекладі І. Франко користувався цим виданням, але йому була відома також «Аргонавтика» Аполлонія Родоського з 4 пісень (ІЛ, № 2611). І. Франко ділить поему на 20 розділів, яким дає свої назви.

Ім’я Орфея як міфічного поета фракійського походження пов’язувалося з ранньою історією грецької лірики. «Поема про аргонавтів» належить до пізньої орфічної поезії (IV ст. н. е.). Головним героєм у ній стає не Ясон, а поет Орфей, від імені якого ведеться розповідь.

Перераховуючи у своєму перекладі героїв походу аргонавтів, І. Франко вживає традиційні старогрецькі форми: Тіфіс, син Гагнія, або Кастор і Полідевк, сини Зевса. Та іноді він українізує ці імена: Зевс, син Кроноса, – Зевс Кроненко; Переклімен, син Нелея, – Переклімен Нелеєнко.

Варто подивитись також післямову «Дещо про Орфея та приписувані йому твори».

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 43 – 80.