Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

8. Приклади вбожества та чоловікожерства

Публій Овідій Назон

Переклад Івана Франка

Хай тобі станеться все, що мій гнів тобі шле по заслузі,

І хай не буде тобі з менших лих ані одно!

Будь, як той Ахаменід, на сіцілійській полишений Етні,

Що голий, ледве живий, суден троянських діждав [Грека Ахаменіда, якого полишив Одіссей на Сіцілії, застали там троянці голого й ледве живого з голоду та взяли на свій корабель, пор. Вергілієву «Енеїду», III, 590 і далі.].

Май хіба стільки добра, скільки [давній] двоіменний Ір мав [Ір, згаданий у «Одіссеї» жебрак, звався властиво Арнай.],

Ті, що стоять на мостах, проти тебе багачі [Вказівка на давній звичай, що жебраки стояли на мостах, просячи милостині в прохожих.].

Все ти надармо благай [злотодайного] сина Церери [Син Церери – Плут (он), бог багатства.],

Та скільки будеш благать, хай статок твій він вменша.

Як у плавучій воді під ногою людською від хвилі

Сиплеться живо пісок і з-під ноги виплива,

Так хай не знаю який раз у раз твій щезає маєток

І випливає, немов плине щось із твоїх рук;

І як отець тої, що могла постать свою відміняти,

Хоч їдячи, раз у раз голод ти вічний терпи [Ерізіхтіон, син Тріопаса а отець Местри, що від Посейдона одержала дар переміняти досхочу свою постать, вирубав святий ліс Деметри й за те був покараний таким ненаситним голодом, що не лише проїв усе своє добро й на перехресних шляхах мусив випрошувати хоч найлихіші шматки живності, але надто кілька разів продавав свою дочку, яка раз по разу, перемінивши свій вигляд, знов приходила до нього. Нарешті він почав різати та їсти своє власне тіло, поки не вмер.].

Хай не бридке тобі теж буде й людськее м’ясо; як зможеш,

Пробуй, [благаю], часів наших Тідеем зістать [Тідей, тяжко ранений Меналіппом при облозі Фів, із’їв мозок із голови того самого Меналіппа, вбитого Амфіараєм, і вмер від обри-дження після тої їди.].

Або вчини щось таке, з-за чого страхом гнані з заходу

Аж на схід [посеред мли І сонячні коні втекли [Атрей, син Пелопса, дав свому брату Теєстові, що збаламутив його жінку, м’ясо його власного сина, приготоване (на) обід. Зо страху перед тим злочином померкло сонце на небі.].

Ну-ко, обід повтори препаскудний стола Лікаона,

Стравою спробуй також Зевса самого здурить! [Лікаон, король Аркадії, подав Зевсові, що загостив до нього, на обід м’ясо зарізаного хлопця, аби провідати його всевідучість. Зевс запалив громом його палату, самого Лікаона перемінив у вовка й повбивав ного 50 синів, що разом із вітцем живилися людським м’ясом.]

Хай хтось заріже йтебе, щоб богів спробувать розуміння, –

Будь ти, як Танталів син або Терея хлоп’я [Тантал, пробуючи всевідучість богів, що загостили до нього, велів зарізати свого сина Пелопса й подати їм його м’ясо на обід. Боги, одначе, оживили його, а замість одного плечика, яке з’їла Деметра, дали йому штучне, зроблене із слонової кості. Терей, фракійський князь, оженившися з Прокною, дочкою аттіцького короля Пандіона й мавши з нею сина Ітіса, закохався в жінчиній сестрі Філомелі, вислав жінку на село, а потім розголосив, що вона вмерла, й оженився з Філомелою, та, зійшовшися з нею, відрізав їй язик, аби не зрадила його перед сестрою. Філомела виткала серпанок, на якім було написано, що сталося з нею, й переслала його сестрі. Прокна прибула до сестри, зарізала свого синка й дала його батькові з’їсти, по чім обі сестри втекли з дому. Всі троє були перемінені в птахів: Прокна в ластівку, Філомела в соловія, а Терей в одуда.].


Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 466 – 467.