4.01.1907 р. До М. С. Грушевського

Високоповажаний пане професоре!

Пишу до Вас ось у якій справі. До мене удалися петербурзькі українці, слухачі Вольного університету, з предложениям прочитати в їх університеті курс укр[аїнської] літератури. Курс мав би обіймати більше-менше 35 годин і міг би, як бачите, бути відчитаний протягом двох місяців щонайбільше.

Я зразу глянув скептично на се запрошення, але потім роздумав. Чи не варто би справді поїхати? Прочитати двомісячний курс, се ще не значить уплутати себе в якесь постійне ярмо. Притім і я сам дещо скористав би з петербурзьких бібліотек і курс написав би, якого в противнім разі, може, й не доведеться ніколи написати за іншою, спеціальною роботою.

Удаюся проте до Вас і прошу Вашої поради в двох точках. Я нічогісінько не знаю, що се таке той Вольний університет у Петербурзі і чи варто взагалі з ним зв’язуватися, чи вже розпочалися його лекції, чи юридично він обезпечений так, що для лекцій запевнена свобода і т. д.

А друге: чи міг би я одержати часткову відпустку з ЛНВ на ті два місяці? Говорю: часткову тому, бо значну часть роботи редакційної я міг би робити й там (переглядати та поправляти скрипти, написати дещо власного). Я не палюся до сеї експедиції, але принципіально не маю нічого против неї і так само принципіально обіцяю петербуржцям, коли практичні перешкоди не окажуться сильнішими. Не знаю, чи між тими практичними перешкодами не стане й рос[ійський] консул, що знов готов мені відмовити візи на паспорт.

У нас по острій зимі, як Ви лишали, вчора, д[ня] 3, раптом почалася відталь, а сьогодні пішов дощ.

«Słowo Polskie» пустило на Вас якусь гадючу статтю, та я не читав її, – вчепилося Вашої статті «». Антоневич у «Галичанині» оповідає інтересні спомини про з’їзд «дивних у бога» слов’ян біля Відня 1848 р., між якими були Потебня й Костомаров (?). Щось міфологічне.

Мої «Шпихліри» добігають до кінця. Розрослися трохи, бо прийшлося на кождім кроці простувати польські брехні. Надіюся, що стаття буде цікава, хоча декуди є таке, чого не вмію собі пояснити. Ну, та се на полі історичних дослідів не новина, а може, навіть добрий знак. Кому все занадто ясно, той часто, власне, не бачить головного.

Для «Вісника» ще ніяких статей від наших співробітників не дістав. На днях вишлю маленький гумористичний фейлетоник (переклад) та, може, ще дещо.

Здоровлю сердечно Вас і всіх Ваших та й київським знайомим низько кланяюсь.

Ваш Ів. Франко.

Примітки

Друкується вперше за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1030).

«Słowo Polskie» – польська газета демократичного напряму, видавалася у Львові в 1895 – 1934 рр.

…Антоневич у «Галичанині» оповідав інтересні спомини. – Йдеться про статтю Миколи Антоневича «По поводу Львовского веча», яка публікувалась в кінці 1906 р. у щоденній москвофільській газеті «Галичанин» (№ 256, 258, 261, 263, 276, 277).

…з’їзд… слов’ян біля Відня 1848 р. – Під час буржуазно-демократичної революції 1848 р. в Австрії у Празі (а не у Відні) був скликаний всеслов’янський з’їзд, в якому взяли участь представники багатьох слов’янських народів. У зв’язку із збройним національно-визвольним повстанням 12 – 16 червня, жорстоко придушеним австрійськими військами, з’їзд припинив роботу.

Мої «Шпихліри» добігають до кінця. – Стаття І. Франка «Громадські шпихліри в Галичині 1784 – 1840 рр.».

Костомаров Микола Іванович (літературний псевдонім – Іеремія Галка; 1817 – 1885) – український і російський історик, письменник, етнограф і публіцист.

На днях вишлю маленький гумористичний фейлетоник… – Йдеться про «Боян Біллі. Тарахкавка. Замість фейлетона» [переклад з газети «Die Zeit»]. (ЛНВ, 1907, кн. 1, с. 140 – 144).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 307 – 308.