Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

Ганя

Іван Франко

А фортеп’ян був справді Гані друг.

Вона при нім мов не тота ставала,

Свій клопіт, судженого забувала,

Вся оживлювалась, мов в заклятий круг

Вступивши, десь на чародійськім човні,

Колисана на хвилях звукових,

Плила, і ряд нових, чимраз нових

Картин мінявсь, в проміннях грав живих,

Аж ясні очі сліз ставали повні.

Музика змалечку любилась їй,

І був талант великий в тій дитині, –

Та бідний піп в малій гірській хатині

Не міг і думать про його розвій.

Покійна мати початків навчила

І розбудила к музиці любов, –

Там час сирітства, самоти прийшов,

То фортеп’ян повірним всіх розмов,

Всіх своїх дум і снів вона вчинила.

І от тепер, коли її судьба

Рішатись мала й серденько дівоче

Томили сумніви й тяжка журба,

Вона не раз його самого хоче

Спитать про все, та слова не найде,

І от за фортеп’ян вона сідає,

І грає, й плаче тихо, виливає

Всю душу в тії тони і гадає:

«Чень, він пійме, спита, сум розведе?..»

А він сидить собі, очима лупа,

Зітхне, то нігті обгризать приймесь,

То позіхне та думає: «От глупа!

Виводить трелі, думає, що десь

Ніколи я не чув їх! Чемність клята!

Як суджений – сиди при ній отут

І слухай! Там попи десь фербля тнуть

По шустці візо! Коб лиш шлюб відбуть,

То загирю той фортеп’ян до ката!»


Примітки

Відомий автограф четвертого розділу твору під заголовком «Ганя» (№ 284), зміст якого дещо нагадує зміст «Марійки». Розповідь про Ганю сприймається до певної міри як продовження розмови про долю Марійки. Текст автографа № 284 був дещо доопрацьований і озаглавлений Франком десь в останні роки життя. Тоді ж тут Франко додав примітку: «Писано р. 1885, досі не друковано». Наводимо текст рукопису № 284.