Допуст божий

Переклад Івана Франка

Коли напустить бог нещастя на кого,

Він оглушить його і серце осліпить,

І ум, мов волосок, у нього вийме вмить,

Аж поки присуд свій на ньому не сповнить.

Тоді верта йому і слух, і зір, і ум,

Щоб сам він помудрів і інших міг навчить.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 145.