Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

9. Геракл і Плас відстають від походу

Орфей

Переклад Івана Франка

А як скінчилася вже жертва й мольба колінопреклонна,

Всі ми на «Арго» ввійшли, на який поперед усіх Тіфіс

Кликнув героїв, і всі посідали на чільних лавках, де

Місце котрого було, через іншії ж переступали

І узялися гребти, зараз легко пустили тонкії

Від узбережжя линви та розправились грубі припони,

І від Діндіму вершин низпослала нам вітер попутний

Рея, що на голові має пов’язку з веж і укріплень.

Ми ще раз на кораблі торжественний відправили празник

І увінчали жертовник, аби знали се й [наші пізні] потомки,

Що на припонах було тут задержане й пущене «Арго».

А скоро вітер надув корабля розпростерті вітрила

І він, похлипуючи, почав різати хвилі морськії,

Мізія помимо нас перебігла, земля погранична,

Й швидко добігло судно у Тіндакії залив [широкий],

В пристань прегарну ввійшло з пісковим узбережжям і тут же

І причалило до берега. Вхопились за линви наші

І позвивали вітрила та їх посторонками добре зв’язали.

Потім драбину на землю спустили й самі позлазили,

Страви й напою жадні. А довкола явились Арганту

Шпиці та гори, що скрізь мали в собі глибокі провалля.

В нетрі лісистії ті закортіло непричком Геракла;

Лук у руках держачи та свої трикінчастії стріли,

Він полювати пішов, щоб товаришам дать на вечерю

Чи то свиню, чи цапка, чи хоч би яку кізоньку дику,

А як Геракл відійшов, з корабля вийшов також і Гілас

Тайком за ним усліди й заблудив на стежках невиразних,

Потім у ліс заблукав, аж дійшов до яскині багонних

Німф. Ті, побачивши, що він нескверний іще, молоденький,

З виду подібний богам, задержали його, щоб із ними

Стався безсмертним і жив не старіючись з віку до віку.

Та як на південь уже довело сонце коні прудкії

І сильний вітер подув з гір, для тих мореплавців попутний,

[З шумом] вітрила надув, тоді Тіфіс велів [всім героям]

Швидко ввійти в корабель, з берегів відв’язати припони, –

І піддалися всі ми стерника повелінню такому.

Лиш Поліфем Ейлатенко побіг на вершок гори живо,

Щоб де Геракла зустріть та боржій з корабель завізвати.

Та не зустрів його він, не судила-бо доля на гарну

Фазісу річку ввійти велетенській Геракловій силі.


Примітки

Аргант (Аргатон) – гора у Малій Азії, вершина якої покрита вічним снігом, а підніжжя – лісами.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 59 – 60.