3. Мудрий філософ

Агафій Мірінаєць

Переклад Івана Франка

Нікострата, новоарістотеліка

І Платонового здалека свояка,

І в тонкостях високотемної

Премудрості обстріляного письмака,

Питав один ось як про душу:

«Що я про душу знати мушу?

Не в тім річ, чи ретельна в нас вона, чи неретельна,

А в тім річ, чи смертельна в нас вона, чи несмертельна?

Чи має тіло теж вона, чи безтілесна,

Чи дотикальна річ, чи лиш ідея се небесна,

Чи, може, се і те нараз?»

Той, помовчавши довгий час,

Немов у пам’яті всього шукав,

Що в якій книзі де про се спіткав,

І ось яке сказав – не то що непреложно,

А осторожно:

«Коли існує твір, який душею ми звемо,

А певно теє знать не можемо,

То може буть вона смертельна,

Або теж несмертельна.

І може бути твір тілесний, дотикальний

Або дух ідеальний.

Як тільки через Стікс ти перейдеш

І в Адів загостиш готель,

То щиру правду знатимеш ти ліпше,

Ніж Платон чи Арістотель.

Як хочеш дуже скоро теє взнати,

То можу лиш одне тобі сказати:

Зроби таке саме, як от

Амбракіотський хлопець Клеомброт –

Поліз на дах,

А з даху вниз – бабах!

Тоді пізнаєш сам, чи в тебе тільки тіло,

Чи в ньому теж душа

І чи те, що тебе ось закортіло,

Хоч зломаного варто би гроша».

Агафій родом із Міріни в Айоліді, в Малій Азії, жив у VI віці по Хр(исту), був ученим-правником і написав продовження історії після Прокопія до р. 569. Полишив також збірки любовних віршів та збірку своїх та чужих епіграмів п(ід) з(аголовком) «Кіклос», та ті збірки не дійшли до нас, а заховалися лиш ті Агафієві епіграми, що ввійшли у пізніші збірки.

У німецькому перекладі Г. Тудіхума («Griechische Anthologie», Bd. 8, Stuttgart, 1870) їх 43 (ст. 1084 – 1107 й уваги, ст. 1167 – 1171). Для перекладу я вибрав лише три, ніби юридичного-філософічного змісту, властиво, популярні анекдоти, до яких дещо подібне маємо також в устах нашого народу.

Переклади й увагу написано д(ня) 15 червня 1915 р.

Примітки

III. Мудрий філософ – «Philosophisches Gutachten». – Griechische Anthologie, Zweite Abteilung, с. 1096 (ІЛ, Ня 343Ś).

Автограф № 414, с. 10, 12.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 329 – 330.