1. Сарапіс і вбійця

Палладас Александрієць

Переклад Івана Франка

Під недоваленим, напівзмуршілим муром

Сховавшися, вночі убійця спав;

У сні йому явився бог Сарапіс

І так сказав:

«Ти, що лежиш у сні тут так спокійно,

Безумче, зараз уставай!

А то сей мур завалиться за хвилю,

Ану, махай!»

Устав убійця, та нерадо став тікати,

І ледве кілька кроків пробіжав,

Залопотів весь мур, засипав місце,

Де він лежав.

Уранці вбійця в храм Сарапіса

Пішов і жертву щедру роздобув

Подякувати богу, що на нього

Так ласкав був.

На другу ніч явився знов Сарапіс

Убійцеві й ось що сказав йому:

«Не думай, що тебе в свою я ласку

За дар прийму.

Коли я спас життя тобі сим разом,

То май хіба до мене жаль,

Бо, замість наглої, безболісної смерті

Тебе жде паль».

Примітки

І. Сарапіс і вбійця – «Verschobene Strafe». – Griechische Anthologie, Zweite Abteilung, с. 1050 (ІЛ, № 3438).

Автограф № 414, с. 221.

Сарапіс – єгипетське божество Осіріс – Апіс. Культ Сарапіса існував у Римі, де його ототожнювали з Юпітером.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 326.