Логотип сайта «Іван Франко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Поправки й додатки до споминів про Н. К. Сигиду

Поправки й додатки до споминів про Н. К. Сигиду

Іван Франко

В статті про Н. К. Сигиду, що надрукована вище, знайшли деякі помилки з вини коректора, та є й деякі неточності, в котрих винні, мабуть, неповні інформації автора. Зібравши звістки про се діло від людей, близько з ним знайомих, ми додаємо от що. На ст[о]р. 458 через наш недогляд назва Лизавети Ковальської перемінена на Ковалевську, а се дає привід уважати її за одну людину з тою Ковалевською, про яку згадується на ст[о]р. 459 і 460. Тимчасом се дві окремі особи. Лизавета Ковальська (українка з Харківщини) була першою причиною цілої трагічної історії та посаджена, з розказу Корфа, в запечатану тюрму в Верхнеудинську, не брала і не могла брати ніякого уділу в дальшім ході справи. Марія ж Ковалевська (також українка з Києва) вмерла від отрути разом з Сигидою.

Неясним у автора споминів лишився деталь про ту кримінальну тюрму, в яку перевели зразу Сигиду, а далі трьох її товаришок. Треба додати, що політичних в’язнів у Росії держать окремо від звичайних криміналістів. На Карі (се така річка, здовж котрої побудовані тюрми) політичні каторжниці [в] ту пору сиділи в будинку т[ак] зв[аної] гауптвахти; внутрі будинку вони мали повну волю робити, що хотіли, мали бібліотеку, одержували газети і листи, писали і висилали листи (звісно, через руки начальства), а тільки не вільно їм було виходити поза огорожу дому. Тюрма політичних каторжників-мужчин находилася оподалік від гауптвахти, так само як і тюрма, де сиділи звичайні каторжники; дістатися з політичної тюрми до звичайної було великою карою. Отож, коли після удару, нанесеного Масюкову, переведено там Сигиду, три її товаришки також постаралися о те, щоби й їх переведено в ту тюрму, щоб могли бути свідками того, що буде робитися з Сигидою.

Не зовсім докладно розказана у автора й історія тих голодівок, котрими політичні каторжники думали присилувати Масюкова податися у відставку. Голодівок таких було аж три; остатня, найдовша з усіх, тяглася цілих 20 день; арештанти були так обезсилені, що майже всі лежали. От тоді-то Сигида надумала вдарити Масюкова в лице і таким способом змусити його зректись свого місця.

Та ще один дуже важний момент полишений автором споминів без достаточного вияснення, а се заховання цілого товариства в часі сеї трагічної пригоди. Те, що автор розказав про смерть трьох каторжниць і двох мужчин, не дає докладного поняття про те, як справді було діло. Отже, швидко після геройського вчинку Сигиди Корф, розлючений на політичних, велів їм заявити, що коли відтепер хто з них провинуватиться таким вчинком, за який звичайних каторжників карають різками, то й їх будуть сікти. Політичні тут же, коли їм прочитано сю загрозу, заявили комендантові, що коли начальство одного з них висіче, всі вони заподіють собі смерть. Начальство довго вагувалося, що робити. Політичні заздалегідь добули собі отрути, мапи її і мужчини, і жінки, мали, значить, і ті три, що пішли за Сигидою в тюрму звичайних каторжників.

Коли Сигиду покарано різками, вони зараз же, сповнюючи давнішу заяву товариства, зажили отрути. А скоро про смерть тих чотирьох дійшла відомість до політичної мужеської тюрми, всі мужчини так само, сповняючи свою давнішу заяву, зажили отрути. Та начальство, бачачи, що ті три разом з Сигидою померли від отрути, і чуючи, що всі політичні разом занедужали і харчать, догадалося, що і вони потруїлися, і кинулося їх рятувати, їм силоміць позадавали антидот і крім двох, згаданих у споминах, вони вернули до здоровля. Заховання цілого товариства в сій справі було, як бачимо, далеко більш геройське, ніж се видно зі споминів автора. Додамо врешті, що начальство опісля провадило довге і остре слідство об тім, відки політичні роздобули отрути.

Трагічні події на Карі широкою луною загули в західній Європі. Звісний американець Кеннан скликував з сього поводу в Сполучених Державах і в Англії величезні мітинги, на котрих висказувано обурення на такі варварські поступки російського уряду, що мусять уважатися ганьбою XIX віку.


Примітки

Вперше надруковано в журн. Житє і слово, 1895 р., т. 4, кн. 6, с. 483 – 484, без підп. Авторство: Павлик М. Спис творів Івана Франка… – С. 98 (рубрика «Критика і бібліографія»); Мороз М. О. Іван Франко: Бібліографія творів. – С. 274.

Подається за першодруком.

Сигида Надія Костянтинівна (1862 – 1889) – українська революціонерка-народниця, кохана П. Грабовського. У 1886 р. заарештована й заслана до Сибіру, де трагічно загинула.

Ковальська Єлизавета Миколаївна (1851 – 1943) – російська революціонерка-народниця. Брала участь у гуртках «чайковців», «Чорного переділу», «Південно-руського робочого союзу» у Києві. У 1881 р. засуджена на вічну каторгу, яку відбувала на Карійській каторзі.

Корф Андрій Миколайович (1831 – 1893) – барон, кавалерійський генерал, з 1884 р, – приамурський генерал-губернатор.

…деталь про ту кримінальну тюрму… – Йдеться про групу каторжних в’язниць у Сибіру на р. Кара. Ліквідована 1890 р. після масового самогубства політичних в’язнів у відповідь на тілесне покарання Н. К. Сигиди.

Кеннан Джордж (1845 – ?) – північноамериканський мандрівник, у 1885 – 1886 рр. здійснив подорож південно-східними теренами Росії та Сибіру зі спеціальною метою вивчити російське заслання. Опис цієї подорожі, що спершу з’явився у «Century Magazine» (1889 – 1890) та вийшов окремим виданням («Siberia and the exile system», 1891), перекладено багатьма європейськими мовами і кілька разів перевидано.

Наталія Тодчук

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 53, с. 557 – 559.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2010 – 2017 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1078

Модифіковано : 12.12.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.