Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

22 – 23.09.1892 р. До М. П. Драгоманова

22 – 23 вересня 1892 р. Львів Львів, 22/9 92

Вельмишановний добродію!

Даруйте, що так довго не писав. Хотілось послати Вам відразу й працю про притчу про однорога, та зайшли такі речі, що праця ся й досі не готова. Притім же я чув від поляків, що Ви на якийсь час виїжджали з Парижа на купелі. Останніх 12 день я також був у дорозі, в Кракові, Відні, Нюрнберзі й Франкфурті, а вернувши, застав Ваш другий лист.

Що робити з «Народом», я й сам не знаю. Тут є намагання, щоб удержати його, та я сумніваюся, щоб се було можливе і щоби се було варто для 180 передплатників. Я тепер кінчу друк н[оме]рів 15 – 18 (у двох аркушах), та на покриття кошту здужав зібрати ледве 50 гульденів. За Вами за «Вікліфа» стоїть 20 гульд[енів]. Загалом «Народ» має 180 гульденів довгу торічного і около 100 г[ульденів] сьогорічного.

Звісно, суми се не такі дуже великі, особливо коли зважити, що Данилович обіцявся повернути те, що було видано на його вибір, т. є. около 270 гульд., в тому числі 70 моїх приватних. Та тепер він заявляє, що грошей так швидко годі від нього надіятися, бо його адвокатська канцелярія, ведена без ладу і енергії, дає йому дуже невеликий дохід (Олесницький в Стрию заробляє, як кажуть, місячно 800 – 1000, а Данилович ледве 200 – 300 гульденів), а на будуще діла його, мабуть, ще й погіршаться. Значить, все-таки довг друкарні прийдеться заплатити мені.

Переносити редакцію до Коломиї я б не радив уже для того, що там і коло «Хлібороба» нема кому порядно робити, а П[авлик] сам на ведення обох часописів не настачить сили. Коли вже держати «Народ», то чи не лучче перемінити його на квартальник з характером більш науковим? Видати квартально книжечку в 10 аркушів – значило би кошт не більший 200 – 220 гульденів, щорічно чинило би кошт мало що більший над 1000 гульденів, так що при 200 передплатників лишився б дефіцит мало що більший над 200 гульденів.

А хто знає, чи часопись, хоч і радикальна по думках, але з характером науковим, поміщаючи бодай в половині речі загального, непартійного змісту, не здобула б їх собі й більше? Я говорив про се з Охримовичем, і він згоджується на мою думку. Впрочім, ся нова часопись не мусила б перепиняти й існування «Народу», коли б партія хотіла його держати. В такім разі я, повернувши з Відня, взяв би се нове видавництво сам на себе.

[Далі три рядки закреслено. – Ред.]

Певна річ, я не закриваю перед собою всеї трудності – держати власними силами таку наукову часопись; знаю, що співробітників буде мало і вартість праць буде невелика, та все-таки мені бажалось би зробити хоч слабий початок.

От я й обертаюся до Вас з просьбою: Ви знаєте більше-менше наші сили і наші обставини, то будьте ласкаві сказати свою думку, чи заложення такої наукової часописі (я уявляю собі, що вона головно займалась би історією, особливо новішою, літературою, фольклором і науками соціальними) уважаєте на тепер потрібним (обік «Народу» або й замість нього), чи ведення її в Галичині при наших силах уважаєте можливим і чи в разі її заложення Ви могли би запомагати її своїми працями? Тільки одержавши Вашу відповідь, я буду про сю справу говорити з деякими людьми, від котрих можу надіятися почасти співробітництва (O[стап] Терл[ецький]), а почасти грошової запомоги (Окуневський, Сельський і др.).

Що по упадку «Народу» партія лишиться без свого органу, се так, та вона на се вповні заслужила своєю нерадивістю. По-моєму, далеко важніша річ була б тепер піддержати і запомогти «Хлібороба», котрий здобуває собі, як кажуть, щораз ширшу публіку і, значить, документує свою живучість. До ведення такої часописі П[авли]к дуже добрий, і він взявся до сеї роботи з великим замилуванням. Треба би тільки, щоб українці й надалі підпомагали його, даючи йому на прожиток, а «Хлібороб» і сам удержиться. Я думаю, що П-к для того головно настоює на існуванні «Народу», що українці, мабуть, виплату підмоги для нього зробили залежною від його співробітництва іменно в тій часописі. Коли б се справді так, то з їх боку було б се вузьке доктринерство, а упадок «Народу» був би для П-ка справді фатальним.

З фотографіями і малюнками робіть, як знаєте; мені Ваша пропозиція зовсім подобається. Соколова дістав, – велике Вам за нього спасибі. Прочитав його і почав робити виписки, та скінчу їх, мабуть, аж у Відні і відтам вишлю Вам книгу до Софії. До Відня я думаю їхати в перших днях слід[уючого] місяця і дуже бажав би здибатися ще з Вами, так що готов навіть приспішити трохи свій виїзд зі Львова.

Статути тов[ариства] «Поступ» уже затверджені намісництвом, тепер треба би взятися до роботи, до писання популярних книжечок.

Наш з’їзд радикальний прийдеться, мабуть, задля холери на якийсь час відложити. Через се проволічеться трохи рішення долі «Народу», але я думаю, що втрати великої не буде.

Кінчу сей лист, котрий і так писав два вечори. Дуже радуюсь, що Ваше здоров’я поправилось. Та як воно поправилось? Чи тривко, чи тільки моментально? Як стоїть діло з Вашим аневризмом? Чи він був дійсним фактом, чи тільки міфологією, привидом лікарів?

Чи не можна б Вас просити, щоб Ви в Парижі купили для мене деякі книги з тим, щоб гроші за них я звернув Вам у Відні, коли побачимось, або вислав Вам з Відня у Софію? Мені хотілось би мати «Lalitavistara» у виданні Musée Guimet – Cosquin’a «Contes Lorraines» та, мабуть, Maury (?) «Lègendes pieuses» (Ви подавали мені титул сеї книжки, та я тепер не можу його найти). Я не посилаю Вам тепер грошей, бо не знаю, скільки вони будуть коштувати (може, можна добути старі екземпляри). Бажав би мати й англійське видання Джатак, та воно дуже дороге, і не знаю, чи можна його дістати в Парижі.

За «Дон-Жуаном» треба буде пошукати в бібліографії та розпитати тут декого з знавців польської літератури. Я се зроблю за кілька день. Будьте ласкаві дати мені адрес Морфілла, а я вишлю йому все, що найду. «Твардовський» не має, м[а]б[уть], нічого спільного з «Дон-Жуаном».

Здоровлю Вас щиро.

Ваш Ів. Франко.

23/9 92

Р. S. Коли будете вертати через Женеву, то будьте ласкаві взяти з собою і лишити для мене у Відні (хоч би в «Січі», якби мене ще не було) ось які книги з Ваших видань:

1 комплект «Громади» (5+2 книжок),

1 екземпляр «Громадський листок»,

1 » «Розмова про хліборобство», 2 випуски, 5» «Хіба ревуть воли…»,

2 » «Ремесла і фабрики», 2» «Життя і здоров’я»

5 » «Историч[еская] Польша»,

6 » «Нові укр[аїнські] пісні»,

6 «Політичні пісні», оба томики.

За сі книги я вишлю Вам гроші з Відня, їх замовлено на Укр[аїні].

Бувайте здорові.

Ваш Ів. Франко.


Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 385 – 387.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1426).

Хотілось послати Вам відразу й працю про притчу про однорога… – Праця І. Франка «Притчата за еднорога и нейният български вариант» була пізніше надрукована у вид.: Сборник за народни умотворения, наука и книжнина, кн. 13. Софія, 1896.

…часопись, хоч і радикальна… – Тут і далі І. Франко говорить про свій задум видавати журнал, яким згодом став «Житє і слово».

…сказати свою думку… – У листі від 9 жовтня 1892 р. М. Драгоманов писав: «Не раджу я Вам поспішатись з початком друку квартальним» (див.: Матеріали, с. 391).

З фотографіями і малюнками робіть, як знаєте… – У листі від 16 серпня 1892 р. М. Драгоманов писав про свої фотографії та портрет, виконаний олійними фарбами (див.: Матеріали, с. 383).

Соколова дістав… – працю російського славіста Матвія Івановича Соколова (1854 – 1906) «Материалы и заметки по старинной славянской литературе» (М., 1888), про яку він писав раніше у листі до М. Драгоманова від 28 – 30 липня 1892 р. Примірник книжки зберігається в бібліотеці І. Франка, № 3598.

«Соntes Lorraines» – двотомна праця французького фольклориста Емануїла Коскена «Contes populaires de Lorraines» видана 1886 р. у Парижі. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 1323.

Maurу «Lègendes pieuses». – Очевидно, йдеться про кн.: Maury Alfred. Essai sur les lègendes pieuses du moyen âge. Paris, 1893. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 1644.

…англійське видання Джатак… – «Джатаки» (санскрит) – легенди про переродження Будди, основані на індійському фольклорі.

Будьте ласкаві дати мені адрес Морфілла… – У листі від 27 вересня 1892 р. М. Драгоманов повідомив І. Франкові адресу англійського вченого (див.: Матеріали, с. 388).

«Твардовський» не має, м[а]б[уть], нічого спільного з «Дон-Жуаном». – У листі від 11 вересня 1892 р. М. Драгоманов просив І. Франка допомогти йому відповісти на питання англійського славіста Уїльяма-Річарда Морфілла (1834 – 1909) про сліди іспанської легенди про Дон-Жуана в польській літературі і зв’язок Дон-Жуана і Твардовського – героя польських народних легенд і казок (див. Матеріали, с. 384).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 345 – 348.