Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

25.02.1892 р. До М. П. Драгоманова

25 лютого 1892 р. Львів

Вельмишановний добродію!

Ну, насилу дождався од Вас листа, а то й не знав уже, що думати про Вашу довгу мовчанку. З останнього Вашого листочка бачу, що Ви не одержали мого попереднього листа з Іюдою Іскаріотським, записаним із уст народу з інтересними варіантами. Я власне сьогодні переглянув Вашого «Едіпа», присланого до П[авли]ка, і не найшов в нім згадки про Юду з Кобиловолок. Жаль, що Ви не одержали листа, тепер лишається хіба подати кобиловолоцького Юду яко доповнення в рецензії.

«Зорю» вислала Вам жінка сьогодні, а ще передучора вислано Вам Гейне, «Дон-Кіхота» і «Без праці». Напишіть, чи одержали. Сьогодні висилаю Вам «Pustelnik i anioł» з Кольберга XIV, а втомі XVII, ані в XVIII, ані в XIX нічого подібного нема.

Колись в Дрогобичі я чув се оповідання далеко повніше і з інтересними відмінами, мав навіть записане, та десь пропало. Але коли б Вам конче було треба, то за якийсь час я, може, зміг би роздобути [його], бо тямлю, від котрого чоловіка [його] чув.

Тямлю що там була мова про якусь золоту чашу і що ангел сина добрих хазяїнів кинув з моста в воду. Якось-то в зв’язку з сею легендою пригадується мені й та, що Толстой переказав в своїй казці «Чем люди живы»: ангел мав виймити душу з бідного і змилосердився, за се бог казав йому іти служити до того чоловіка. Ось той наймит їде з хазяїном у ліс красти дрова чи не тямлю вже, які та[м] були дальші пригоди, але тямлю, що, переїздячи попри церков, наймит кидає на неї каменем, а переїжджаючи попри шибеницю, знімає шапку і хреститься. Хазяїн питає його, чому се робить, а він розказує, що на церкві сиділо 7 чортів, котрі записували, кільки там робиться наруги над богом, а на шибениці був власне ангел, котрий принимав душу невинного чоловіка, там повішеного. В значно зміненій формі я обробив сю легенду в казці «Rąbacz» («Przegląd społeczny»).

Ви не зовсім справедливо закидаєте мені, що в своїй замітці в «Народі» я показав народовців перед угодою зовсім правими і гарними; я тільки сконстатував, що вони тоді сяк чи так, а опиралися на народі, признавали вагу віч і не доходили до такої негації, як тепер.

Не знаю, чи читали Ви в 1 н[оме]рі «Народу» шматок моєї статейки «Жидівська війна». Я жалую дуже, що помістив сей шматок в «Народі», де він зовсім не на місці. Мене набурчали товариші, так що я вже не важуся давати кінець. А цілу статейку я зладив по-польськи і вислав до редакції «Wisły»; Карлович обіцяв мені, що видрукує в тій книжці, що вийде в іюні.

В «Зорі» я розпочав давати ряд заміток про «Співомовки» Руданського, т. є. про ті, котрих оригінали маю списані з уст народу або котрих джерела можу слідити далі взад. Досі вислав до редакції замітку про «Ні зле, ні добре»; оригінал тої вірші я найшов в польській збірці анекдотів з кінця 18-го віку з виразними слідами французького походження. В тій же збірці є родичі ще деяких співомовок.

Мій збірник приповідок помаленьку двигається наперед. Всі приповідки вже розведені по Stichwort’aм (як би їх назвати по-нашому? Чеське heslo) і наліплені на аркуші. Тепер приходить найважніша робота: остаточна редакція. Тут я бажав би засягнути Вашої поради. У мене план такий:

1) Під кожним гаслом порядкую приповідки поазбучно і нумерую самостійно.

2) По змозі до кожної приповідки даю ноту, де а) зводжу звісні мені галицькі варіанти в спосіб, ужитий Вами в «Істор[ичних] піснях» і др. (т. є. винотовую тільки відмінні слова); б) подаю, також по змозі, значення приповідки і в яких оказіях вона уживається; в) вказую по змозі на джерело приповідки, коли вона оперта на якім оповіданні, анекдоті, пісні і т. і.; г) пояснюю слова малоуживані, місцевості, імена і т. і., де чого треба; д) вказую ідентичні або близькі форми тої приповідки у інших народів, розуміється, де се зможу вчинити.

3) При кожній приповідці і кожнім варіанті подаю місцевість, де вони записані, окільки вона мені звісна (т. є. всюди при нових збірниках, надсиланих мені збирачами), або ім’я збирача, з котрого збірки приповідка взята.

4) Сам текст приповідок і варіантів друкувати хочу грубшими буквами, а ноти (під кожною приповідкою в тексті) тоншими; принаймні текст приповідок науковою фонетикою.

В ноти я впакую багато різного, переважно рукописного матеріалу, що нагромадився у мене і з котрим я не знаю, що діяти (дітські забави, каламбури, жарти, анекдоти, прокляття, пародії молитов і пісень церковних, повірки, ліки, казки, саги про місцевості і т. і.).

Робота величезна, але я дуже пристрастився до неї і думаю, що хоч, може, не зроблю її дуже мудро, то все-таки хоч дам другим матеріал до дальшої роботи. Приповідок, самих галицьких, з виключенням Буковини і Угорської Русі, є вже у мене около 10 000. Я писав на Україну, щоби відтам вплинули на Товариство Шевченка, щоб воно взяло на себе друк, і мені переказали, що се вже зроблено. Але Тов[ариство] Шевченка стоїть на грошових дефіцитах, підрізане «Ділом», котре з кінцем минувшого року винне було друкарні щось 9000 гульд[енів].

Тим-то я й не надіюсь, щоби з тої кози було м’ясо, а думаю, що прийдеться друкувати приповідки власним коштом на страту або, видавши один випуск, на решту жебрати підмоги хоч би у соймі, за приміром Желехівського, котрий також свій словар, що нині народовці вважають предметом національної гордості, видав майже без помочі тих самих народовців. Ну, та про се ще буде час подумати.

А поки що я просив би Вас поробити свої уваги до виложеного мною плану редакції і вказати мені, що би ще треба мати на оці, а що, може, в моїм плані є лишне. Якби у Вас під руками були деякі збірки приповідок югославських, то позичте. Нема в мене й збірки чеської Челяковського ані російських Даля і Сахарова. Wander’a я виписав через бібліотеку, а деякі інші мушу купувати. Звісно, про вичерпання всього порівняного матеріалу нема що й говорити, хотілось би тільки достаточно замаркувати межинародність власне тих творів, в котрих у нас привикли бачити найчистіше зеркало «народної душі», по котрим компонували «народну філософію».

«Сборника» маю тільки т. І. Переписувати для Вас береться моя жінка.

Бувайте здоров.

І. Ф.


Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 370 – 372.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1421).

насилу дождався од Вас листа… – Згадуваний і попередній лист М. Драгоманова, як і листи І. Франка до М. Драгоманова, написані в грудні 1891 р. до лютого 1892 р., не збереглися.

…переглянув Вашого «Едіпа»… – Праця М. Драгоманова «Славянските преправки на Едиповата история» (1891).

…згадки про Юду з Кобиловолок – Варіант легенди про Іуду Іскаріотського записаний В. Щуратом в с. Кобиловолоки Теребовлянського повіту. Текст її див. при листі І. Франка до М. Драгоманова від 25 квітня 1892 р. (Матеріали, с. 378).

…передучора вислано Вам Рейне, «Дон-Кіхота» і! «Без праці». – Йдеться про окремі видання перекладів І. Франка: Гейне Г. Вибір поезій. Львів, 1892; Сервантес М. Пригоди Дон-Кіхота. Львів, 1892, а також казку І. Франка «Без праці» (Львів, 1891).

…висилаю Вам «Pustelnik i anioł» з Кольберга… – Легенда про пустельника й ангела, опублікована в збірці О. Кольберга «Lud» (т. 14, Краків, 1881). Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 2662.

«Чем люди живы» – казка Л. Толстого, вперше опублікована 1881 р., увійшла в «Сочинения графа Л. Н. Толстого» (часть 12. М., 1886) та інші видання.

…я обробив сю легенду в казці «Rębасz»… – Казка опублікована польською мовою в журналі «Przegląd społeczny», 1886, № 9; українською мовою – вперше у збірці: Франко І. Сім казок. Львів, 1900 (з присвятою пам’яті М. Драгоманова).

…не зовсім справедливо закидаєте мені… – Очевидно, йдеться про замітку І. Франка «Чи то народовці?» («Народ», 1892, № 3).

…шматок моєї статейки «Жидівська війна». – Початок статті І. Франка «З поля фольклору» надруковано в журналі «Народ», 1892, № 1. Продовження її в «Народі» не публікувалося. Повністю польською мовою вміщено в журналі «Wisła» (1892, № 2).

…розпочав давати ряд заміток про «Співомовки» Руданського… – Йдеться про статті І. Франка: «До студій над Ст. Руданським» («Зоря», 1892, № 1) та «Студії над Ст. Руданським. Ні зле, ні добре» («Зоря», 1892, № 16).

Я писав на Україну… – Цей лист І. Франка невідомий.

…збірки чеської Челяковського… – Slovanské narodní písné sebranĕ F. L. Čelakovskym, t. 1 – 3. Praha, 1822 – 1827.

…pосійських Даля і Сахарова. – Даль В. И. Пословицы русского народа, т. 1 – 2, изд. 2. Спб. – М., 1879 (зберігається в бібліотеці І. Франка, № 2641 – 2642); Сахаров И. Сказания русского народа о семейной жизни своих предков, т. 1 – 3, Спб., изд. 3, 1885 (зберігається в бібліотеці І. Франка, № 2859); Русские народные сказки. Спб., 1841.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 318 – 321.