5.04.1892 р. До М. П. Драгоманова

Вельмишановний добродію!

Даруйте, що так довго не писав Вам: одно те, що ждав на казку з Дрогобича, про котру Вам згадував, а друге те, що був зайнятий то вічем, то писанням фейлетонів до «Kurj[era] Lw[owskiego]» (про Толстого і про килими подільські), то працею над приповідками.

Отсе перед кількома днями через велику силу одержав Вандера «Sprichwörterlexikon», п’ять величезних томів, кожний містить около 60 000 приповідок. Визичили його мені з Загреба з умовою – звернути за 4 тижні. Хотячи докладно прочитати цілий лексикон а не осліпнути, треба хоч рік часу. Я почав було читати і винотовувати форсовно, і після другого разу очі так розболілися, що мусив покинути думку – порівняти весь матеріал.

Зроблю тільки, що зможу, а іменно – перейду важніші порекла і зазначу інтернаціональний, почасти загальнолюдський, а почасти вандрівний характер переважної часті «сентенцій», а національний інших (характерних зворотів, жартів і т. ін.), конечно, з многими ограничениями. Вже в укладуванні своєї збірки я звернув пильну увагу на теорію, висказану різними людьми, а мотивовану Естерлеєм, що велика часть приповідок – се обшліфовані і скристалізовані оповідання, анекдоти, фацеції або їх поенти, – і для того, де тільки можу, даю при приповідках ті пояснення і оповідання, які сам народ до них прикладає.

Таких пояснень маю досі з півтораста; жаль, що другі збирачі, котрі мені достарчали матеріалу, рідко коли звертали на них увагу. До тих оповідань і анекдотів, я, де тільки буду міг, пододаю бібліографічні вказівки на паралелі в інших літературах, зсилки на варіанти друковані, книжні джерела наші, рукописі і т. ін. Звісно, не думаю навіть, щоб міг усе се зробити повно, вичерпати матеріал, – се неможливо, раз, для того, що у мене часу мало, а по-друге, для того, що європейська література етнографічна для мене дуже мало доступна, задля браку найважніших того роду видань в наших бібліотеках.

Я ставлю собі дві найголовніші цілі:

1) вичерпати і добре впорядкувати весь досі звісний у друку і мною згромаджений галицько-руський матеріал приповідковий, взятий з уст народу, і

2) видати його по змозі науково, критично, з показом джерел, з захованням діалектових осібностей (в дуже многих разах се зовсім неможливо, де записачі подали мені вже без заховання тих осібностей) і з долученням таких об’яснень, на які спроможуся.

Третя точка: зазначення паралель мусить бути виконане нерівномірно: паралелі українські (по Номису, Чубинському, Вашій збірочці, Комарову) постараюсь зробити докладно. Те саме маю надію зробити з матеріалом польським. Маю також досить багатий матеріал для порівняння приповідок греко-латинських, а іменно франкфуртське видання «Adagia» з р. 1670, де зведено «Хіліади» Еразма і збірки кільканадцяти інших збирачів з доби гуманізму. Клопіт, що не маю збірників російських, крім найновішого (воронезького) Дикарєва, ані білоруських. Якби Ви могли що-небудь винайти в своїй бібліотеці і визичити мені, то дуже був би Вам вдячний.

Щире спасибі Вам за Ваш суд о моїх торічних продуктах поетичних. Я з Вами зовсім згоджуюсь і щодо «Дон-Кіхота», і щодо казки.

«Дон-Кіхотом» я сам дуже невдоволений і взявся до нього нерадо, тільки на налягання Шухевича. Я знав, що в рифмованій переробці, та й ще для молодежі, не зможу дати вірного відбиття того високого образу, котрий змалював Сервантес. Правда й те, що спочатку, в першій половині першого тому і у Сервантеса Д[он]-К[iхот] виходить мало чим більше від дурня, і тільки з часом, особливо в другому томі, росте в велетня, а мені прийшлося переповідати власне сю першу половину першого тому. Та, проте, я не перечу, що мій Дон-Кіхот вийшов не таким, як би був повинен і яким я сам бажав його вивести.

Щодо казки, то я також признаю, що основна її концепція не дуже щаслива і не свобідна від ідейних суперечностей. Є вони і в переведенні поодиноких епізодів. Та, проте, мені з нею трапилося таке, як тій матері з кривоногою дитиною, котру вона, проте, любить. Се моє Schmerzenskind, задумане в тюрмі в часи тяжкого суму, коли мені здавалося, що от-от одурію. Образи, тоді схоплені, врізалися в мою душу так глибоко, що я потому не то що не міг їх позбутися, але навіть не міг змінити їх так основно, як би того треба було для вигладження композиції. Я пару разів перероблював сю казку, і, певно, дещо поправив, але не все.

І дорога мені в ній не казочна, ідейна основа, а оте тло, взяте з дійсного життя, ті дійсні, живі фігури (Івана, князя, Ніни, барона), котрі я в неї вплів. Ви трошки помиляєтесь, думаючи, що на мене вплинув Толстой щодо писання казок. Мені далеко більше подобалися казки Щедріна, але перший попхнув мене до сього жанру німець Гофман, котрого казки найбільше підходять іменно до такого роду, як моя «Без праці».

Посилаю Вам казку Гутовича, далі казку про Юду і нову церковнослов’янську версію повісті про Григорія на камені. Вона взята з інтересної рукописі, котру я сими днями одержав від селянина Гулейчука з Іспаса на Буковині. Опис рукописі даю поперед повістю, а тут додам, що в тамтих сторонах, як оповідав мені сей селянин, котрого я пізнав на вічу в Снятині, між селянами находиться багато рукописів, що походять з давніх покасованих монастирів.

Я нетерпливо дожидаю віча на Вижниці, а коли його не буде, то літом виберуся в ті сторони з запасом грошей і буду полювати на рукописі, а також на казки. Бажав би після приповідок зладити і видати збірку галицьких казок і вже тепер нотую собі імена народних оповідачів, до котрих опісля удамся, щоб позаписувати їх скарби. У нас на сім полі, як самі знаєте, зроблено дуже мало, та й то більше поляками (Войціцький, Кольберг), ніж русинами.

Зголосився я в тутешнім товаристві історичнім прочитати реферат про южноруську літературу XVI – XVIII віку з особливим поглядом на літературу червоноруську. Цікавий дуже, чи і яка буде полеміка, особливо з боку Огоновського. Читати буду [число пропущене] мая, звісно, по-польськи.

Не знаю, коли я спроможуся на розбір Вашого «Едіпа». Досі не спромігся навіть прочитати його більш половини, хоч річ сама дуже інтересна. Не знаю, чи Ви слідили докладно вандрівку сеї казки в Орієнт (чи, може, є там тільки її паралелі, поставші незалежно від грецьких?). Не знаю, чи читали Ви статтю Охримовича в «Этнограф[ическом] обозр[ении]» – там є заміточка і про едіпівську тему: Охр[имович] зводить початок тої теми до часу переходу сім’ї матріархальної в патріархальну і сим об’яснює перевагу кровосумішки: син і мати, брат і сестра над: батько з дочкою. Ся думка, впрочім, здається, натякнута й у Вас.

Чи Ви не були б ласкаві прислати мені російський оригінал Вашої праці? Се було б мені велике улегшення в читанні і придалось би, може, на пізніше, коли б, може, прийшлося ладити укр[аїнський] переклад Ваших фольклористичних робіт. Те саме відноситься й до Константина і до попа-осла. А обіцяних томів «Сборника» (II і далі) я так і досі не одержав.

На сьому кінчу і поздоровляю Вас щиро.

Ваш Ів. Фр.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 373 – 375.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1422).

…був зайнятий то вічем… – Йдеться про віче в Снятині 27 лютого 1892 р. (кореспонденцію І. Франка про нього див.: «Kurjer Lwowski», 1892, 2 і 3 березня).

…то писанням фейлетонів… – статті І. Франка «Lew Tołstoj» («Kurjer Lwowski», 1892, 11 – 19 березня) та «Kilimy podolskie» («Kurjer Lwowski», 1892, 31 березня – 2 квітня).

…мотивовану Естерлеєм… – Йдеться про німецького літературознавця Германа Естерлея, автора праць «Gesta Romanorum» (Berlin, 1872), «Steinhöwers Äsop» (Tübingen, 1873). Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 1577, 1191.

…паралелі українські (по Номису, Чубинському, Вашій збірочці, Комарову)… – Йдеться про фольклорні збірки М. Номиса «Українські приказки, прислів’я і таке інше» (Спб., 1864); Драгоманов М. Малорусские народные предания и рассказы (К., 1876), зберігається в бібліотеці I. Франка, № 2073; Труды этнографически-статистической экспедиции в Юго-Западный край. Материалы и исследования, собранные П. Чубинским, т. 1 – 7, Спб., 1872 – 1877; Комаров М. Нова збірка народних малоруських приказок, прислів’їв, помовок, загадок, замовлянь і шептань. Одеса, 1890. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 1163.

…франкфуртське видання «Adagia»… – Йдеться про збірку: Adagia, id est proverbiorum, paroemiarum et parabolarum omnium, quae apud graecos, latinos, hebreos, arabes etc… in usu fuerunt, collectio absolutissima…; Francofurti, MDCLXX. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 3517.

…«Хіліади» Еразма… – збірка афоризмів, повчальних висловів і байок класика просвітительської літератури Еразма Роттердамського (1469 – 1536); увійшла до «Adagia» поряд із творами кільканадцяти інших авторів.

…не маю збірників російських, крім… Дикарєва… – Йдеться про збірку українського етнографа Митрофана Олексійовича Дикарєва (1854 – 1900) «Воронежский этнографический сборник», Воронеж, 1891. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 1591.

…спасибі Вам за Ваш суд… – Мова йде про міркування М. Драгоманова (в листі від 17 лютого 1892 р.) щодо надісланих йому літературних праць І. Франка (Матеріали, с. 372 – 373).

…на намагання Шухевича. – Йдеться про В. О. Шухевича, який редагував журнал «Дзвінок», де протягом 1891 р. (№ 2 – 23) друкувався Франків переспів «Дон-Кіхота».

Гофман Ернст-Теодор-Амадей (1776 – 1822) – німецький письменник.

Посилаю Вам казку Гутовича… – До листа додана казка про ангела в записі Миколи Гутовича з Дрогобича. Список казки зроблений рукою Ів. Франка. Зберігається в ІЛ, ф. 3, № 1424. Разом з листом він був надрукований у «Матеріалах», с. 376 – 377.

Гулейчук – селянин із с. Іспас на Буковині, передав І. Франкові Іспаський рукописний збірник.

Бажав би після приповідок зладити і видати збірку галицьких казок… – Записи народних казок І. Франко публікував у журналі «Житє і слово» та в збірці «Галицькі народні казки. В Берлині пов[іту] Бродського із уст народу списав Осип Роздольський, Впорядкував і порівняння подав Іван Франко» («Етнографічний збірник», т. 1, Львів, 1895). Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 3762.

Войціцький. – Йдеться про розвідку: Wójcicki K. О przysłowiach historycznych ludu w Polsce i na Rusi. Warszawa, 1885.

…реферат про южноруську літературу XVІ – XVІІІ віку… – Реферат, прочитаний І. Франком 21 травня 1892 р., надруковано під назвою «Charakterystyka literatury ruskiej XVI – XVII wieku» в журналі «Kwartalnik historyczny», 1892, № 4. Газетну інформацію І. Франка про цю його доповідь див. в газеті «Kurjer Lwowski», 1892, 26 травня.

Не знаю, коли я спроможуся на розбір Вашого «Едіпа». – Рецензію І. Франка «Дальші болгарські праці М. Драгоманова» (зокрема, про розвідку «Славянските приправки на Едиповата история») надруковано в журналі «Народ», 1892, № 11-12.

…чи читали Ви статтю Охримовича… – Йдеться про вид.: Охримович В. Значение малорусских свадебных обрядов и песен в истории эволюции семьи. – «Этнографическое обозрение», 1891, кн. 11.

…до Константина і до попа-осла. – Розвідки М. Драгоманова «Славянските сказания за рождение на Константина Великия» та «Славянските варианта на една евангелска легенда» надруковані у вид.: Сборник за народни умотворения, наука и книжнина, т. 2 – 5.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 326 – 329.