6. Хрещення Володимира
Іван Франко
Так само схибленою в своїй основі видається мені конструкція проф. Гр[ушевського] про хрещення Володимира. Літописне оповідання про сю подію треба вважати компіляцією різнорідних звісток, начеплених на основі корсунської легенди. Проф. Гр[ушевсько]му ся легенда видається неймовірною, і для її опрокинення він опирається, крім чужих джерел, головно на староруськім творі дуже проблематичної вартості, т[ак] зв[аній] «Похвалі Якова Мниха» та доданій до неї хронологічній табличці невідомого походження («Іст[орія] Укр[аїни]-Руси, т. І, ст. 444 – 448).
На основі сього джерела він піддержує досить сумнівне з погляду історичної правдоподібності твердження, що охрещення Володимира «сталося якось непримітно», а лише три роки по охрещенню він рушив походом на Корсунь, здобув його, вимусив сим способом буцімто від візантійських царів присилку їх сестри, а оженившися з нею, віддав грекам Корсунь. Не входячи в розбір сього питання, зазначу лише, що візантійські джерела, які згадують про воєнну поміч, дану Володимиром візантійським царям у р. 988, не згадують нічого про його хрещення.
Важне, одначе, те, що зарівно візантійські історики, як також арабські письменники, цитовані проф. Гр[ушевськ]им («Іст[орія] Укр[аїни]-Русі», т. І, ст. 550 – 552), згоджуються власне в тім, що Володимир оженився з сестрою імператора, прийнявши на його жадання християнство, а лише потім дав поміч імператорові в війні з Вардою.
Маємо ще одну посторонню відомість, яка стверджує хрещення Володимира в Корсуні; се записка болгарського хронографа, опублікована мною ще 1896 р. («Пам’ятки», т. І, ст. LXII), що, мабуть, лишилася невідома проф. Груш[евському]. Пор. Известия отделения русского языка и словесности имп[ераторской] академии наук, 1904, том IX, кн. I, ст. 44, увага О. Шахматова до статті Н. В. Шлякова «Крестный ход на воду 1-ого августа».
Примітки
…дав поміч імператорові в війні з Вардою. – Йдеться про допомогу, надану Володимиром Святославичем імператорові Візантії Василію II у його боротьбі з повстанцями під проводом Варди Фоки, який 987 р. оголосив себе імператором Візантії.
Шахматов Олексій Олександрович (1864 – 1920) – видатний російський філолог, представник російського порівняльно-історичного мовознавства, дослідник давньоруської літератури, етнограф, історик. Він вперше відтворив картину історії давньоруського літописання, яке розглядав у тісному зв’язку з історією народу, створив цілісну концепцію етногенезу слов’ян.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 47, с. 436.