9. Культура князівських часів
Іван Франко
Може, так і випадало з плану популярної історії, що загальному оглядові культурного життя України князівських часів проф. Гр[ушевський] присвятив ледве 5 сторінок (147 – 152); зате в просторому курсі сьому оглядові він присвятив ст. 192 – 503 тексту і 16 просторих приміток на ст. 536 – 567 третього тому. Може, не помилюся, коли назву сей третій том найціннішою частиною його великої праці. Перша його половина представляє відносини галицько-володимирської держави в XIII – XIV вв. та сучасні відносини Подніпров’я. Се, без сумніву, найтрудніші партії для української історіографії, а головна сила таланту проф. Гр[ушевського] лежить власне в тім, що він дуже добре орієнтується в політичних та суспільних відносинах кождої історичної доби, а особливо трудних до вислідження переходових. Культурні та політичні відносини старої князівської Русі він характеризує дуже основно і всесторонньо, і тут нелегко знайти спеціаліста, який міг би відповідно оцінити здобутки його праці.
Я зупинюся лише трохи на останніх частях четвертого відділу третього тому, де говориться про освіту та письменство старої Русі (ст. 454 – 499). Не торкаючи цілої конструкції сього уступу, загалом добре обдуманої та переведеної, зазначу тільки деякі дрібні помилки або хиби, які насунулися мені при читанні сього уступу.
Хроніка Іоанна Малали, здається, не була переведена на церковнослов’янський язик. Пандекти Антіоха та Никона Чорногорця (ст. 462) – се не збірники моральних поучень, ані поучень спеціально про монаше життя, а тільки кодекси законів церковного та горожанського права. Із Міней дійшли до нас не тільки уривки, як подає проф. Гр[ушевський] на ст. 463, а відомі рукописи повних 12 місяців
[Згадавши про Мінею лиш одним словом, проф. Гр[ушевський] не зазначив, що в старій Русі відомі були два роди Міней, а власне т[ак] зв[ана] Четья, зложена з просторих житій святих, уложених по порядку днів цілого року, і т[ак] зв[ана] служебна, що містила церковні служби тим святим у такім самім порядку. Вибором із повної служебної Мінеї була Мінея празнична, що містила вибір служб на празники господські, богородичні та важніших святих. Окремою редакцією служебної Мінеї була т[ак] зв[ана] Мінея обща, що містила скорочені служби для якого-будь празника або для якого будь святого. Частиною Мінеї-Четьї був т[ак] зв[аний] Супрасльський рукопис, який треба вважати найстаршою дохованою до нас пам’яткою південноруського письменства, писаною щонайменше 100 літ перед Остромировим євангелієм. Із південноруських рукописів XI – XII в. видав пр. Ягич у Петербурзі служебці Мінеї за місяці вересень до грудня, які, одначе, крім язикової, не мають ніякої літературної вартості задля голословності поміщених у них служб].
Із перекладів поетичних творів проф. Гр[ушевський] не згадав перекладу Менандрових моностихів та Пісідової поеми «Похвала богу о создании всея твари» [Про сю поему згадав проф. Гр[ушевський] аж у VI томі (ст. 363) між творами пізнішої доби, але не добачив у ньому «ніяких слідів не тільки українського або білоруського походження, а й взагалі східнослов’янський початок його непевний»].
Повість про Соломона і Китовраса (ст. 464) – се не жадна велика повість, а тільки мала легенда, одна з многих легенд соломонівського циклу. Житіє Федори, а властиво перехід Федори через митарства (ст. 464), – не жаден окремий твір, але виривок із житія Василія Нового. Із оригінальних творів староруського письменства, не згаданих проф. Гр[ушевськ]им, зазначу лише коротеньке оповідання про п’яницьке чудо в Корсуні, до якого належить також староруська похвала святим Козьмі й Даміяну, опублікована в Макарієвій Четьї-Мінеї; обі сі пам’ятки важні тим, що написані були руською мовою, правдоподібно, ще в X в. в Корсуні і можуть уважатися свідоцтвом існування руської християнської колонії в тім місті в часах св. Володимира або ще й давніших.
Примітки
Хроніка Йоанна Малали – всесвітня хроніка у 18-ти книгах сирійсько-візантійського історика Малали (491 – 578), доведена до 563 р.
Пандекти Антіоха та Никона Чорногорця… – книга, в якій зібрані правила й пояснення загальних обов’язків з церковного й цивільного життя, написана у другій половині XI ст.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 47, с. 440 – 442.