4. Друг другів

Антіфан Пісідієць

Переклад Івана Франка

Тобі, чей, відома моя натура?

Нема в ній фальші, а супроти другів

Я ось який: як б’ють – залізна клюмпа,

Як бити – грім; як осліпить кого –

Я блискавка; як викинуть за двері

Чи винести кого – я бистрий вітер;

Коли вдушить кого – я мотуз; як з чопів

Підважить двері, я – сам землетрус;

Коли скакать – сверчок; коли обідать

Непрошеному, я влізлива муха;

А як не виходити – я криниця.

Коли що вишпіонить, кого вбити,

Свідчити в суді, – як хто перший скаже,

Так я зроблю, поручения сповню,

Нічого понад теє не міркуючи.

Тому молодші не зовуть інакше

Мене, лиш блискавкою, бо ніколи

Я не загаюся балаками.

Я другів друг, з природи, не словами,

А вчинками додержу віри й честі.

Уривок із комедії «Предки», поміщений там же, ст. 238.

Примітки

Автограф № 414, с. 42.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 189.