Школа Ероса

Біон Борисфеніт

Переклад Івана Франка

Ось недавно вранці-рано

Появилася у мене

Сама можная Кіпріда

І прекрасною рукою

Привела за руку хлопця,

Ероса-недолітка.

Хлопчик зиркав, знай, на землю.

А богиня так сказала:

«Ось візьми, пастуше чесний,

Сього хлопчика в науку

І навчи його співати,

Щоб мій Ерос був співак».

Так сказала й відлетіла.

Що я знав з пісень пастуших,

Став я, дурень, його вчити,

Наче сам бажав він того.

Й не спитав його самого:

«Хочеш бути співаком?»

От йому я й викладаю:

«Видумала шаламаю

Сама владниця Афіна,

Пан зробив козячу дуду,

Гермес винайшов кіфару,

А гітару Аполлон».

Все те я йому торочу,

А він слуха від «нехочу»,

Далі як почне співати

Ніжно, пристрасно, пестливо,

То навчив мене, на диво,

Того, чого я не знав.

Того, що богів втішає

І людей розвеселяє,

І діл матері своєї,

Тайників природи всеї

Й своїх штук одну частину

Проспівавши, відлетів.

Відтоді все те забув я,

Що хтів Ероса навчити,

А те, що мене побіжно

Він навчив так скоро й ніжно,

Те, мов свічка невгасима,

В моїй пам’яті горить.

Автор отсих віршів жив у III віці перед Христом, походив із грецької колонії Борисфеніта, що лежала десь над долішнім Дніпром, і вславився головно своїми «діатрібами» (декламаціями), з яких одну про смерть Адоніса я передаю тут свобідно після німецького перекладу І. Г. Фосса, поміщеного в збірці «Griechische Gedichte, Heidelberg, 1850», ст. 83 – 89.

Переклади віршів писано в днях 8 і 9 червня, а увагу д(ня) 6 липня 1915 р.

Примітки

Автограф № 414, с. 77.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 208 – 209.