1. Що кому подавай

Діфіл Сінопtwm

Переклад Івана Франка

Кухар

А скільки любий пане, на обід сей

Весільний гостей запросили ви?

Та й чи афінців лиш самих, чи буде

Дехто з купецтва заграничного?

Xазяїн

А чим же се тобі цікаво знати,

Коли кухарської ти штуки майстер?

Кухар

Адже се найважніша річ для мене,

Татуню ній, яке в кого з присутніх

І горло, й піднебіння. Як родійців

Ти запросив, то скоро лиш ввійдуть,

Давай їм зараз щонайбільшого

Сомища на розшарпання або

Мнюха з печінкою, окремо смаженою;

Ся страва їм далеко приємніша,

Ніж якби клав ти перед них мерену;

Та наді все сома вони смакують.

Коли ж ти візантійців запросив,

Що лиш поставиш перед ними, все

Якнайщедріш поприправляти треба

Гірчицею та якнайдужче посолити

Та приперчити, бо для множества

Риб, котрі раз у раз привикли споживати,

Усі вони питущі надзвичайно

Та ласі до жіноцтва, пане мій.

Уривок із комедії «Навіжена», захований у Афїнея «Дейпіюсофістах», ст. 132. Про автора знаємо, що він був сучасником Менандра й написав 100 комедій, із яких деякі дійшли до нас у переробках римських комедіописів Плавта та Теренція. (Пор.: W. Christ, ор. cit., ст. 324 – 5).

Примітки

Автограф № 414, с. 85.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 199 – 200.