1. Принади весни

Мелеагр Гадарець

Переклад Івана Франка

Тепер, коли в повітрі прошуміли

Бурливії оркани зимовії,

Вже цвітородної весни всміхають

Рожеві гори молодії.

Земля, що зразу почорніла,

Покрилася зеленою травою,

А дерева цвітучі одяглися

Новою, вже зеленою листвою.

Перлисту росу п’ючи в кождім ранці,

Луги й гаї оживлені сміються,

А ось корч рожі втішно дожидає,

Поки в розкішний цвіт пучки всі розів’ються.

Вівчар втішається трембітою своєю

Та, граючи, бреде по полонині,

А серце скаче в нього на сам вид,

Як ось підскакують в траві кізлята звинні.

А там по морськім дзеркалі широкім

Вже кораблі розпочали свій рух,

Бо нешкідливо надува вітрила

Вже Зефіра свобідний, теплий дух.

По винницях вже чути «Евое!»

В честь Вакха, подавця втіх винограду,

Жінки й дівчата, розпустивши коси,

Вінки з повою носять на параду.

Майстерні щільники вже стали будувать

З кишок волових виплоджені пчоли;

Довкола вулія бренить та шиє рій,

Працює й не втомляється ніколи.

А довкола почуєш голоси

Незримих, різнородних пташенят;

Десь на болоті зично трубить гук,

А ластівки в піддашші цвіркотять.

На березі ріки десь лебідь грімко грає,

А в гайовому тайнику

Прекрасно соловей співає, –

Звичайно, людям він не по знаку.

Гілки дерев із вітром розмовляють,

Рунами свіжими вкривається рілля,

Гра на свиріль пастух, поважно поступають

Воли, а череда пасовиськом ґуля.

Стерно на кораблі відважно море поре,

Щовечора кружить Діоніса танок;

Щебечуть пташечки, не знаючи про горе,

Сусідів забавля та веселить збанок.

Чи мав же би співак в такий веселий час

Один, мов відлюдок, мовчати?

Доводиться й йому частіш, як інший раз.

Весною пісні радісні співати.

Примітки

I. Принади весни – «Frühlingsidylle». – Griechische Anthologie, Erste Abteilung, с. 48 – 49 (ІЛ, № 3438).

Автограф № 414, с. 161, 163.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 288 – 289.