Люцій Юній у Дельфах
Діон Кассій
Переклад Івана Франка
Люцій Юній був сестрінець
Тарквінія молодого,
Що для власті та маєтку
Замордував батька свого.
Щоб і собі не пропасти,
Він став удавать дурного,
Знавши, що тиранській власти
Найстрашніше від усього,
Коли в кого ума много.
А мав молодий Тарквіній
Тіта й Арунса синків,
А що себе з різних ліній
Забезпечити хотів,
Шле обох у грецькі Дельфи
Вирочні питати в бога,
Кому в Римі на престолі
Буде власть і перемога.
Для забави у дорозі
Він ще Юнія додав їм,
Що за повну слабоумність
Його Брутом називав він.
І коли багаті дари
Король римський там прислав,
Юній перед божий образ
Свою палицю поклав.
І коли жерці за дари
Королю щось написали,
Юнію його дарунок
Перед ноги знов поклали.
«Се візьми й носи при собі!
Бо такая воля Феба,
Що тобі, – вони сказали, –
Якраз того буде треба».
А як Тіт і Арунс в бога
Запитали в смілім тоні:
«Хто ж по нашому вітцю
Сяде там на римськім троні?»
Вирочня, що правду любить,
Але трохи все колує,
Їм сказала: «Хто найперший
Свою матір поцілує».
Юній, вчувши ті слова,
Мовби, страхом перейнятий,
Кинувся як стій додолу,
Почав землю цілувати.
«Дурню, – мовлять Тіт і Арунс, –
Чи ума ти й решту втратив?» –
«Любчики! – відмовив Юній. –
Та се ж спільна наша мати!»
10/VIII
Примітки
Автограф № 430, с. 273.
Брут Люцій Юній – за легендою, очолив повстання проти деспотичного царя Тарквінія Гордого і встановив республіканське правління в Римі; був першим римським консулом (510 – 509 рр. до н. е.).
Дельфи – місто в середній Греції.
Тарквіній Гордий Люцій – за традицією, останній, сьомий римський цар, який зайняв престол у 534 р. до н. е. Його жорстокість викликала бл. 509 р. до н. е. повстання в Римі, внаслідок якого було встановлено республіканський лад.
Феб (Аполлон) – у грецькій міфології бог сонця і світла, покровитель мистецтва і муз. У Дельфах знаходився храм, споруджений на честь Феба, із знаменитим дельфійським оракулом.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 193 – 194.