1. Марк Горацій послом до латинів

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Від етрусків збігши до сабінів,

Від сабінів збігли до латинів

Секст Тарквіній і Октав Мамілій, –

Як не чорні, то поможуть білі.

В році перед Христом п’ятсот першім,

Консулі ж Публіколі помершім

Консулами без різниці партій

Стали Ермін Постум і Тіт Ларцій.

От тоді латини знов здружились,

Від союзу з Римом відложились,

Стали раптом від римлян жадати

Тарквініїв наново приняти.

І зійшовся в місті Ферентіні

Збір післанців в Марсовій святині,

Щоб рішить, чи всі міста весною

На римлян повинні йти війною.

Про війну ту мали ухваляти,

Полководця для неї обрати;

Всіх латин на збір той запросили,

Лиш римлян непрошених лишили

А був, власне, в той час Марк Горацій,

Бувший консул і майстер орацій,

Послом до латинських міст ряджений,

Від римлян і латин уважений;

Той мав у латин вихлопотати,

Щоб не хтіли давніх прав топтати,

Самі собі не шукали гудза,

Не робили огиди з союза,

Щоб на рільників не нападали,

Їх плоди й тягло не поїдали;

Як хтось інший їх на те наводить,

Не таїли зла для свеї шкоди.

Та дізнавшися, що в Ферентіні

Мають про війну голосувати,

Всі міста зізвали до святині,

Рим же занехали завізвати,

Сам прибув на збір без прецедента,

Слово випросив у президента

Й заявив, що він посол від Риму

До латинських городів для стриму,

Щоб не було нападів розбою,

Ті ж, що чують гріх сей за собою,

Хай знайдуть у себе справців чвари

І римлянам видадуть для кари:

«Так було уставлено в умові,

Коли наша приязнь та повстала,

Щоб не було кривди у основі,

Що б рідню та другів розлучала.

Аж ось бачу, що міста зійшлися

На римлян війною спільно стати,

А се мушу з того заключати,

Що ні дать ні взять ви завзялися

Самих лиш римлян на збір не звати,

Що римляни – союзу автори,

Їм належить скликувати збори,

Всім латинам – в них участвувати.

Як же ви, учасники й сусіди,

Важились отак позневажати

Наше головство й претендувати

Можете ще на якісь побіди?

Що закинете мойому місту,

Що на збір отсей його не звали,

І чим будуть щодо форми й змісту

Ваші тутка нинішні ухвали?

Адже провід має римське плем’я

Незадармо дуже довге врем’я!

Лиш від нього можуть вийти внески, –

Чи ж було інакше аж до днеськи?»

Потім із Аріц’ї делегати

На римлян взялися накладати:

«Навели на нас оті римляни

Із етрусками війну та рани,

Хоч ми, свояки їх, допустили,

Що етруски нас поработили;

Хоч ми спілка, проте босі й голі,

Всі міста в етрусків у неволі.

Аж Тарквіній зібрав наші сили,

Відновля союз і жде звитяги,

Щоб лиш ми додержали присяги

Та його на троні посадили».

Втікачі з Камерії й Фідени

Розводити стали довгі трени

Другі, що римляни звоювали

Місто їх і їх з домів прогнали,

Перші ж ще за тяжчую недолю,

Продання всіх горожан в неволю,

Як за їх численні зради й зміни

Зрівняно з землею міські стіни.

За те одні й другі нарікали,

До війни з римляни накликали

Розводили довгую бесіду,

Як би мали певну вже побіду.

Врешті, Тіт Мамілій, зять Тарквінів,

В той час найзнатніший між латинів,

Випалив промову препростору –

Рим перевернути дном угору.

Дармо міста боронив Валерій

Проти замахів лихих котерій;

Пусті речі товкли аж до ночі,

Не розумні ж були у немочі.

Другий день придверних наустили,

Ті на збір Валер’я не впустили,

Самі ж раду радили погану,

Як до власті помогти тирану.

Горацію дали лиш заяву:

«Пустив Рим хвалу свою в неславу;

Не хочем з ним свояцтва держати,

Лиш про помсту будем промишляти».

Примітки

Ферентіна – гай неподалік міста Ферентінума, куди латиняни сходились на збори.

Аріця (Аріція) – одне з давніх міст Лація.

Фіденати – жителі етруського міста Фідени.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 180 – 183.