Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

4. Наказ будувати клоаки

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Сього ще тиранові замало,

Що у бідних хліба не ставало.

«Добре, ось я дам їм хліба й солі

Та продержу в тяжчій ще неволі.

Бо не грозить зблизька ні здалека

Самовладцю більша небезпека,

Інколи найзліші й найбідніші

Від роботи теж найсвобідніші».

І з юрби тих, нічим не занятих,

Вибирав він вірних та завзятих,

Посилав їх у війську служити,

Де б найшвидше могли кров пролити.

Але інших тисячі бували,

Що по місті, знай, байдикували,

Й положив на них такеє діло,

Що на нього по діду нагріло.

Дід його ще здумав незабутий

Величезні будівлі здвигнути,

Яким пари не було на світі,

А придатні і взимі і вліті.

Перша була – не пишна ознака,

А корисна – велика клоака,

До котрої всі міські канали

Всякий бруд і нечисть доливали,

А з котрої водянії сили

Все каналом до Тібру зносили,

Много з того вже було готово,

Та робить ще треба було довго.

Друга була для панів забава,

Але також для тлумів цікава –

Бачте – цирк для кінських перегонів

Замісто скасованих законів.

З тої величезної будівлі

Не було основ ще, ні покрівлі,

Лиш риштовання понад землею;

Занявсь пильно сам Тарквіній нею.

Тисячі робітників снували,

Тут днювали, тут же й ночували:

Одні камінь з грубшого тесали,

Інші барвні плити шліфували.

По лісах дерев рубали силу,

В місто за могилою могилу

Здоровенних пнів тих навозили,

Різали, кололи та сушили.

Вулицями рови глибочезні,

А по площах ями широчезні,

А скрізь люду робучого сила

Тут копала, а там щось місила,

Возить, двигає, качає, носить,

Клепле, молотами б’є, термосить,

Ріже пилами, гатить довбнями,

Свердлами вертить цілими днями.

Жив отак люд римський і труждався,

Їв, співав і ніби не нуждався,

І тяжіла праця та жорстока

Двадцять літ над ним, як смотолока.

Був спокійний, та спокій з тоскою

Плив, мов каламутною рікою,

Тяг і тяг ненависнеє діло, –

Лиш каміння перед ним сіріло.

А патриції, що зразу стиха

Кепкували з плебейського лиха,

З часом кепкувати перестали,

Як самі в безправ’ї позістали.


Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с.66 – 67.