3. Три римські герої

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

А як сі на тих нараз напали,

То держалися вже цупко в бою,

Одні одним місця не вступали,

Наче рівні, перлися з собою.

У римлян виднілась перевага

Досвіду, постійності та вправи;

Та зате числом переважав їх

Рід латин та рід етрусків жвавий.

Та з обох боків як стали падать,

Страх пішов найперше по римлянах,

Як уздріли, що несуть із бою

Валерія й Лукреція в ранах.

На правім крилі зате держалась

Римська сила дуже знаменито;

Тарквіненки невдовзі змішались,

І обох їх мало не побито.

Та як ліве почало втікати,

Чувши, що без проводу зістало,

То й на правім стали знемагати, –

Справді-бо в них сил було замало.

Та й пустились всі до міста гнати

Й сперлися при одинокім мості;

Зразу стиск зробився там завзятий,

Вороги ж давай іззаду прати,

Рубачі мов, молотники прості.

Там були б їх плазом постелили,

Мов снопи для сушення у жниво,

В Рим були би ввірвалися живо,

Як би в п’яти втікачів гонили, –

Та знайшлися два герої в хвилі,

Спурій Ларцій і з ним Тіт Герміній,

Що на правім боці побідили

Так, що мало сам не згиб Тарквіній.

При них третій став, Публій Горацій,

Званий Коклес, значить, одноокий;

Одно око в боротьбі гарячій

Він утратив тому вже три роки.

Три мужі ті у зброях зістали,

А під ними три огнисті коні,

Наче мур непереможний, стали

І спинили ворога в розгоні.

В відворот римлян ввели порядок,

А як всіх вже на мості вмістили,

На причілку стали заборолом,

Свої ж коні до міста пустили.

Самі на причілку моста стали,

Наче три залізнії філяри,

Сотні стріл і списів переймали,

Наносили смертельні удари.

Так стояли, може, півгодини.

Поки з моста натовп висипався, –

Їх не переміг ворожий натовп.

І ніхто до них не прискіпався.

Так стояли, мов стовпи подвижні,

Працювали списами й мечами,

Перед ними ж ранених і вбитих

Залягли вже три великі тами.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 151 – 152.