1. Війна проти вольсків

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Коли в місті стала згода

І втишився бунт народа,

Стали думать про війну;

Як з боків нема напасти,

Ліпше їм самим напасти

На ворожу чужину.

Консул Постумус Коміній,

Засягнувши всіх опіній,

Рушив вольсків воювать;

Сили маючи значнії,

Повні на грабіж надії,

Став міста їх здобувать.

Лонгулу взяв дня одного,

А Палуску дня другого,

Зупинився лиш на те,

Щоб воякам своїм дати

Добрий час пограбувати

Срібне есє та золоте.

З людністю він вівся строго,

Карав смертю не одного,

А громадськії грунти

Підлягали конфіскаті,

Жильці ж бідні чи багаті

Мусили в підданство йти.

Зброю всю в них відбирали,

В замін того полишали

Римськую залогу в них;

Оттак швидко по звичаю

Добру пайку вольсків краю

Узяли без страт значних.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 407 – 408.