4. Подвиг Кая в другій битві
Діонісій Галікарнаський
Переклад Івана Франка
Ще було лише полуднє.
Марцій же, що діло трудне
Аж над сили довершив,
Не подумав плюндрувати,
А консулу помагати
В другій битві поспішив.
Не багато таких знайшов,
Що би з ним пролити кров
В другій битві захотіли,
Та пройшло часу немного,
Як із табору одного
Вони в другий копотіли.
Прибув Марній саме в час,
Коли оба війська, враз
З’їхавшися, зіткнулися,
й була хвиля дожидання,
Оглядання та вагання,
Поки у бій метнулися.
Він до консула поспішно,
Йому вість подав утішну,
Що здобуто Коріолю,
А на доказ дим показав,
Що з горючих домів сповзав
І стелився геть по полю.
Вдяку консула принявши,
Його дозвіл одержавши
В другій битві участь взять,
Він подався в теє місце,
Де вороги найсильніше
Загрозили налізать.
Коли дано знак до бою,
Перший він метнув собою,
Перший ворога достиг,
Вбив усіх, хто з ним зустрівся,
І так боєм розігрівся,
Шр, ледве ще й обіздрівся,
Був в рядах їх бойових.
Анціати вже й не знали,
Як з ним воювати мали,
Бо від нього кождий біг;
Не втікали, лиш по хвили
Його в коло обступили
Й кождий кидав, чим лиш міг.
Стріли острі, що кололи,
Сипались, мов в улій пчолн,
Дехто й списи кидав теж;
Марцій же не оглядався,
На передніх накидався,
Не знав сили свеї меж.
Коли Постум теє зочив,
У який вир Марцій вскочив,
Напосів на нього страх,
Щоб, зіставши без підмоги,
Такий рицар без тривоги
Марно в бою не поляг.
Він гукнув на найсміліших,
Наймолодших, найвдаліших,
Щоб йому допомогли;
Ті вмить в клюмпу зібралися,
На ворогів зірвалися,
Наче вихор по земли.
Перші з краю не встояли,
Римській клюмпі тил подали,
А римляни пруть і пруть,
Ближчих колють і стинають,
Ряди з місць їх ізганяють,
Многих у полон беруть.
Ось вже й Марцій знакомитий!
Він весь ранами покритий,
Та тяжких ран не було;
Кругом нього, бач, лежало
Вбитих, ранених немало,
Й крові много утекло.
Та хоч ранами покритий,
Він не захотів спочити,
Став на чолі смільчаків
І знов кинувся громити
Й збиті ще ряди ломити
Анціатських вояків.
В битві тій держалось добре
Римське військо все хоробре,
Але всіх перевершив
Марцій з тими, що з ним були,
Що на відсіч йому прийшли,
Він спочити не спішив.
Аж до ночі, коли битва
Закінчилась і гонитва
Та кровава уляглась,
І нова римлянам слава
Усміхнулась злотоглава,
Хоч не даром їм далась.
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 412 – 415.