5. Ціцерона можуть запросити знову до Риму

Діон Кассій

Переклад Івана Франка

Філіск

(кінчить промову)

Коли так передумаєш діло своє,

То не знайдеш причини журиться;

Що ти сам не був вигнання свого причина –

Се велика в тім ділі різниця.

Бо марне та минуще є щастя людське,

А чим вище кого підіймає,

Тим певніше його опрокине, мов вітер,

Особливо, як внутрішня буря в нім грає.

Хто на хвилях рухливого, змінного моря

Життя в так непостійній, бурливій державі

Уникнуть може прикростей, напастей, горя,

Заплямовання на честі й славі?

То сюди, то туди, то вгору, то вдолину

Їх бурхливії хвилі припадку кидають;

Деякі навіть через найменшу причину

Без рятунку не раз пропадають.

Тому надіюсь, знов ще покличуть тебе,

Бо тебе не за кривду прогнали;

Чути вже, що ті справці, які се вчинили,

Страшні клопоти через те мали.

Дещо про се, а особливо про упадок трибуна Клодія, найзавзятішого ворога Ціцеронового, див. у Плутарховім «Житті Ціцерона», розд. 33. – Прим. І. Франка.

За тобою тоскує вже римський народ,

І піде хтось тебе відшукати;

А якби й таки так жить тобі довелось,

Ніщо ще тобі рук опускати.

Ось послухай мене, що весело мине

Тобі час на вигнанні отсьому,

Коли ти на той строк у надморський двірок

Завітаєш до мойого дому.

Там у мирі й спокою займемося ми

Хліборобством щосили (з усміхом)

В хвилі, вільні від книг, як колись Ксенофонт,

Фукідід на вигнанні чинили.

Така мудрість не знудить ніколи, вона

Личить кождому в кождім устрою,

А вигнання без всяких занять і турбот

Ще плодючою стане для тебе порою.

Хочеш стать так безсмертним, як згадані два,

Візьми їх за взірець собі нині.

Для потреб життєвих всього в мене досить,

Честі ж всі тобі ми дещо винні.

Коли й честь уважатимеш також добром,

Консулом був ти раз, але славно;

Ті ж, що двічі, і тричі, й більш разів бували,

Яку користь, крім цифер помноження, мали,

Щоб в житті й по смерті було явно?

Певен я, не волів би ти Марієм буть,

Сім раз консулом, лютим куйоном,

Або Корвіном чи Суллою, але волиш

Таки буть і зістать Ціцероном.

Певно, теж намісництва собі не бажаєш,

Бо ж давали тобі, ти не брав,

Щоб підстави не дать для клевет, а не брать

Притчі для ламання чужих прав.

Все те згадую тут не тому, що до щастя

Се потрібне, а тільки для того,

Що серед різнородних пригод життєвих

Набрав досвіду ти дуже много.

Знатимеш і тепер, як і що вибирать,

В що вдаваться й чого уникати,

Не мені тебе вчить, та честь маю прохать

Завітати до мене до хати.

Бо коротке те наше життя; треба нам

Не все іншим лише присвячати,

А годиться по довгих публічних трудах

І про власну особу подбати.

Поміркуй, скільки кращий спокій від тривоги,

А вигода від бур та сперек,

А свобода від рабського іга, а певність

Від непевностей та небезпек.

Тоді знайдеш пожаданим так ось прожить,

Як отут я по щирості раю,

Знайдеш щастя, й ім’я твоє стане велике

І в житті, і по смерті без краю.

А як тягне тебе ще вернути у Рим

В новий блиск, в старий вир у державі,

То не хочу пророчить тобі я біди,

Та боюсь, буде по твоїй славі.

Знаю дух твій свобідний, не тихий

На противників силу та гадку,

Та міркую, що ти ще возвисишся раз

І удруге дійдеш до упадку.

Як удасться тобі другий раз утекти,

Буде вже гірше, як сього разу,

Буде каяття вже тебе й мука пекти,

Бо комусь нанесеш ти тяжкую образу.

Та, здається мені, що не вирваться вже

Тобі з того пекельного млива,

Попадеш у крутіж і дійдеш там, де вже

Скруха та жалоба неможлива.

Чи не страшно тобі бачить власну свою

Голову, від убійців відтяту,

Десь на площі на позір мужам і жінкам

На наругу на жердку нап’яту?

І не сердься, що я лиховісний пророк!

Я твій друг, співчуття повен для твеї долі…

А прийми ті слова як грізний, нехибний

Об’яв божої волі!

Не дури себе тим, що там сильні й могутні

Тебе будуть хвалити й держати;

Други ті, лише мнимі, лиш кількамінутні,

Доведуть тебе певно до страти.

Панувать вони хочуть; для тої мети

Все святе, дороге віддадуть;

І найліпші други, найближчі свояки

Поведуть тебе все навмання й навпаки,

Аж у яму загибелі враз доведуть.

Примітки

Клодій Публій Пульхар – народний трибун 58 р. до н. е., домігся вигнання Ціцерона.

Ксенофонт (бл. 430 – бл. 354 рр. до н. е.) – давньогрецький історик і політичний діяч.

Фукідід (бл. 460 – бл. 400 рр. до н. е.) – давньогрецький історик.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 365 – 368.