1. Війна з вольсками й герніками

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

В році штириста вісімдесят шостім

Перед Христом у Римі консулом

Був третій раз уже за вік свій Спурій Кассій;

Хоч вояк не плохий, він своїм нетактовним

Дійством, амбіції пустої повним,

За той один рік свого консульства

Вспів наробити стільки катавасій,

Що, наче муху пес, судьба його згамкнула

І незаслужена загибель не минула.

Публій Віргіній був з ним консулом; для згоди,

Коли на Рим ішли війною три народи,

Віргіній, жеребом призначений, на еквів став,

А Кассій герніків і вольсків в пай дістав.

Екви, міста свої порядно укріпивши,

Дорожчі речі до укріплень позносивши,

Дали спокійно край римлянам грабувати,

Пустошити поля, дворища руйнувати.

Без опору землі, скільки міг, збушувавши

И здобичі, скільки міг додвигати, набравши,

Віргіній, «простибіг» не кажучи нікому,

З щасливим відділом потяг назад додому.

Вольски та герніки, що на них Кассій рушив,

До того самого страх зразу ніби змусив;

Та не втерпілось їм у кріпостях сидіти,

На нищення плідних ланів і піль глядіти.

«Що чинять вороги, се нам страшенна шкода,

Сидіти в кріпостях малая теж вигода,

Бо тії кріпості, їй-богу! не міцні.

Ліпше не пробувать вже щастя у війні!»

Найперші вольски, що на тій пораді стали,

З проханнями о мир до консула післали;

Той зараз загадав порядну суму грошей,

Для війська свойого стравунок теж хороший,

А надто щоб римлян підданими всі стали

І з союзницьких прав ніяк не користали,

На се згодилися всі вольски в добрій волі

Й уникли через се руїни та неволі.

Герніки, що від всіх найдовше отягались,

Бачачи, що зі всіх остатніми зістались

Піти на мирову, й собі теж загадали

Й до консула послів з проектами послали.

Перед післанцями Кассій, на мир нескорий,

Почав робить тяжкі і закиди, й докори.

«Хоч перший раз торік ми билися з собою,

Вважаю й досі вас за побіджених в бою.

Хід відносин римлян із герніками варт того, аби пізнати його трохи ближче, власне, на основі оповідань Діонісія Галікарнаського. – Прим. І. Франка.

Таким же, знаєте, що скаже управитель,

Те й роблять, як велить побитим побідитель;

Аж як дадуть себе в підданстві добре знати,

Може їх допустить союзу пробувати».

Зневажені посли на те відповідають:

«Все зробимо, що там за слушне наші взнають».

Задиктував зложить грошима саме стілько,

Щоб на шість місяців все оплатити військо,

А провіанту ще додать до того мало,

Щоб місяць виживить усіх вояків стало;

До трьох днів мають се доставити муж в мужа, –

На ті дні їм дає завішення оружжя.

До трьох день герніки встоялись чесно в слові,

Гаряче похвалив їх Кассій у промові;

А що в союз війти в них бачив хіть завзяту,

То присланих послів тих вислав до сенату.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 538 – 540.