4. Кассій закликає герніків до Риму

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Знов баламутиться народ став працьовитий

І знов на Кассія став ласитися клей;

Та виступив трибун один, не в тім’я битий,

Що звався між людьми Кай Рабулей.

«Позвольте, людоньки, у консулів спитати

Лиш кілька слів, а я надію маю,

Що дві сороки вам тут за хвости спіймаю,

І знатимемо всі, на чім стояти».

З великим реготом слова ті люд приняв,

А як лише тиша по нім настала,

Він консулів обох чемненько запитав:

«Яка в вас, Кассіє й Віргініє, ухвала?

Поперед усього там ставиться питання.

Чи ager publicus між горожан ділити,

А потім чи латин і герніків також

До горожан управнених тут зачислити?»

Оба сказали: «Так!» І відмовля трибун:

«Жадаєш, Кассіє, щоб затвердив народ

Обі ті точки?»

Кассій

Так!

Рабулей

Се так, мовби тівун

Велів господарю для всмирення незгод

Вовків і баранів в один всадить город.

А ти, Віргініє, скажи нам, на богів,

Чи з внеску Кассія одну лиш часть приймаєш,

А другу, в якій мова про союзників,

Як неоправдану й неслушну відкидаєш?

Чи, може, під сей час волів би обі части

Задля непевного часу ще під сукно покласти?

Віргіній

Коли прийме сенат і затвердить збір люду,

Я першій часті тій противиться не буду

Рабулей

Коли на першу часть оба консули в згоді,

Лиш щодо другої сперека йде в народі,

Ми першу часть візьмім, пошлімо до сенату,

А потвердить сенат, вже маймо за приняту,

А друга, за яку між ними спір іде,

Хай, як між чесними, сокирка пропаде!

І знов великий сміх покрив оті слова.

«Ось рада золота! Ось мудра голова!»

Та Кассій, бачачи трибуна фінти скриті,

Став заклопотаний, мов короп той у житі,

Трибунові ні се ні те не відказав,

Й на неозначений день збори розв’язав.

Не рад він був назад свій внесок брати,

Ні проти волі люду форсувати,

Тож кілька день він хорого вдавав,

На форумі ні в курії не бував,

Та, дома сидячи, усильно працював,

Аби свій внесок ще до свої смерти

Насиллям, кулаками переперти.

Бажаючи найближчий збір відбути

З латинами та герніками вкупі,

Покликав їх у якнайбільшому числі прибути,

Й отарами ті справді йшли, мов глупі.

До півдня ті чужії чужинці

Вже заповнили площі й вулиці,

Та як Віргіній лиш про се дізнався,

Запорядив, що в Римі хто не проживає

І права горожанського не має,

Щоб з міста зараз забирався.

На теє Кассій голосить казав:

«Хто горожанство римське одержав,

Нехай у Римі того дня діжде,

Коли назначений збір прийде».

Почувши се, Віргіній шле листи

Та герніків велить остерегти:

«Хай зборів людових дня тут не дожидають,

Бо горожанських прав ще признаних не мають».

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 547 – 549.