Бідна жінка

Валерій Максім

Переклад Івана Франка

Славна битва під Каннами громом громихнула;

Не знищила вона римську силу,

Але дуже вниз погнула.

Була страта на той час багата, по-нашому мало;

Що їх було вісімдесят тисяч,

Лиш десять живих зістало.

Пішли оті живі десять тисяч в апулійські гори

Пошукати собі прогодівку,

Повні де столи, стоги й комори.

Вояків питають апулійці: «Чом же вас так мало?» –

«Та побив нас хитрий карфагснець,

Стільки лиш живих зістало.

Що було нас вісімдесят тисяч, зістала лиш жмінька». –

«Та ніхто вас тут не прогодує,

Хіба наша бідна жінка».

«Бідна жінка?» – «Безмужна, бездітна, а зоветься Баса.

Ще ніхто не тямить, щоб у неї

Коли бракло хліба й м’яса.

У місточку Канузії її кождий знає,

Та її маєток трохи не всю

Апулію обіймає.

Де прийдете, до неї зійдете й забудете, як дома.

От така в нас тая бідна жінка.

Бідна сирота й сірома».

Пішло військо в Канузіум, як йому сказали,

І там вони добрий прогодівок

І старунок добрий мали.

А як стали відходити й час було проститься,

Пита претор бідну жінку,

Як би з нею розплатиться?

«Розплатиться? – здивувалась. – Але ж ви забули,

Що маєтку мого корінного

Ні крихітку не шарпнули.

Що спожили ви й худоба ваша, все те з чистого доходу,

І нехай се буде чиста жертва

Моя ось для римського народу».

Написано д[ня] 19 лютого 1916 на основі Валерія Максіма (кн. IV, розд. VIII, уст. 2).

Примітки

Автограф № 430, с. 443.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 442 – 443.