6. Погром латинів

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Була грізна, коротка перевага

В латинів; правеє крило римлян

Було відірване по тій утраті

Від центру й виперте досить далеко.

Тоді диктатор, бачачи втікання

Своїх, пригнав поспішно з гурмою

Своїх їздців і повелів легатові другому:

Тіту Гермінію з шкадронами їзди

Кинуться війську власному на тил

І втікачів візвать до повороту,

А хто би візвання того не слухав,

Того вбивать. А сам з найхоробрішими

Чвалом ударив в вир густий ворожий,

А наблизившися зовсім до них,

В’їхав між них, вудила розпустивши.

Сей напад, виконаний масою,

Був так важкий, що вороги в розпалі

Та стеклості не встоялись на місці

І многі з них попадали. Тим часом

Легат Герміній знов додав відваги

Наляканим утекою своїх

І кинувся на тих, що окружали

Мамілія. Се був один з найбільших

Мужів та силачів того часу;

З ним він удався в бій і вбив його,

Та як здіймав з убитого оружжя,

Один із ворогів прошиб йому мечем

Всі м’якуші й поклав на місці трупом.

А Секст Тарквіній, що гетьманив над

Лівим крилом латин, держався ще

В тій сутолоці й гнав праве крило

Римлян із їх становища. Та скоро

Постумія побачив, що з добірними

Їздцями появивсь на бойовищі,

Стратив надію на успіх і, мов

Обсзумілий, кинувся в їх гущу.

Тут римські їздоки та піхотинці

Його обскочили зі всіх сторін

І стрілами обкинули, мов звіра;

І він погиб, ще не одному з тих

Напасників смертельну давши рану.

Коли отак попадали усі їх

Провідники, обняв відразу страх

Панічний всі латинськії полки

й погнав у різні сторони на втеку.

Їх табір, що покинула сторожа,

Стався багатою здобичею римлян.

Сей погром дуже важний для латинів

Був, бо їх ослабив на довгий час

І страту в людях причинив таку

Велику, як іще ніколи досі.

Бо з сорок тисяч піших і трьох тисяч

їздців лишилося без мала десять тисяч,

Що здужали у край свій схорониться.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 261 – 262.