7. Чудесна поява Діоскурів

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

В тій битві, кажуть, появилися

Постумію й його дружині два

Їздці, що красотою і величчю

Перевищали всіх людей, яких

Природа творить у наш час; вони

В віці ледве дозрілих юнаків

їхали напереді римської

Кінноти проти нападаючих латинів,

Кололи списами та наганяли

На душі їх безтямної тривоги.

А як розсіяла загальна втека

Усіх латинів, табір їх здобуто,

Скінчилась битва й геть повечоріло,

То на торговиці у Римі люди

Побачили також двох юнаків

В рицарській зброї, гарних та великих

Незрівняно, в однакому віці.

На лицях їх був ще звичайний вираз

Людей, що свіжо повертають з битви,

А з коней аж піна капотіла.

Оба вони тут позсідали з коней,

Обмились в джерелі, що випливає

Край храму Вести й творить невеличкий

Ставок; як довкола них зібралося

Людей багато й почали питати,

Чи відомо їм дещо про їх військо,

Вони їм розповіли дуже точно

Перебіг битви й римськую побіду,

А як поїхали з торговиці,

То вже ніхто їх більше не побачив,

Хоч міста комендант, дізнавшися

Про їх появу, якнайстаранніше

Велів пошукувать за ними в місті.

А як другого дня найвищі власті

Одержали надісланий диктатором

Звіт про вчорашню битву і у ньому

Обік усіх важних подробиць битви

Теж згадку про божественну появу,

Повірили, що оба рази ті

Самі боги являлися римлянам,

І мали певність, що Кастори се

Були, сини Зевеса (Діоскури),

У своїй видимій людській подобі.

На надзвичайну та чудесну ту

Появу божеську багато доказів

Мають у Римі, попереді всіх

Сюди належить Діоскурів храм,

Збудований державним коштом там

На форумі, де бачені були

Божеські постаті та джерело при нім,

Що признано святим для тих богів

І досі ще вважається таким.

Щороку іменем народу два

Найвизначніші в Римі рицар;

Складають в місяці квінтілії,

В день переполовинення його

Коли щасливо закінчилась та війна,

Коштовні жертви тим богам. А після

Самої жертви відбувається

Прилюдний хід усіх тих рицарів,

Що того року від держави даром

Одержали коня. Упорядковані

В ескадри та компанії, у густо збитих

Рядах, немов щойно вертають

Із битви, в вінцях із гілок оливних,

В плащах, пурпурою брамованих,

Званих трабелями. Свій похід починають

За містом в храмі Марса, тягнуть містом

Почерез форум і попри храм Касторів,

Іноді в силі п’ятьох тисяч мужа,

Несучи почесні відзнаки, що їх

Від полководців одержали в битвах, –

Прегарний вид і зовсім відповідний

Величності держави нашої.

Отсе і все, що я дізнався, як

Римляни висловляються та поступають

З огляду на появу ту Касторів;

Із сього, окрім інших многих важних

Подій, догадуваться можна, як

До богів близькими та богам милими

Були тодішні люди в тому місті.

Примітки

Діоскури – герої-близнюки Кастор і Полідевк, сини спартанського царя Тіндарея і Леди, брати Єлени Прекрасної; за старогрецькою міфологією, вважаються ще дітьми Зевса і Леди. їх шанували як божества; в їхню честь влаштовувалися свята, будувалися храми. Діоскурів храм у Римі посвячений 484 р. до н. е.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 262 – 264.