1. Ромул шукає жінок для римлян

Тіт Лівій

Переклад Івана Франка

Уже римськая держава

Така сильна й величава

Між дрібненькими була,

Що із кождою з сусідніх

При порядках не послідніх

Поборотися могла.

Та жіноцтва було мало,

А мужчин все прибувало,

Й прикре їх життя було;

Ні підмоги жіночої,

Ні потіхи діточої

В многих бути не могло.

Радили над тим в сенаті;

Ромул шле своїх легатів

До сусідніх народців,

Просить товаришувати,

Дочок заміж віддавати

За його, бач, молодців.

«Адже все росте на світі

Чи зимою, чи то вліті,

Ростуть також і міста;

А кому боги поможуть,

А вони трудів доложуть,

В тих надія не пуста.

Ви вже, певно, добре взнали,

Що Рим ставить починали

Ми при помочі богів;

І знайдеться у нас сила

Розвинуть міцнії крила,

Всіх осилить ворогів.

Хай се не у гнів вам буде!

Таж повинні з людьми люде

Приставать та спілкувать,

Щоб число своє збільшати,

Одні одних утішати,

Жалувать та милувать».

Такі просьби та поради

На сусіднії громади

З Рима Ромул розіслав,

Та його посольство мало

Прихильності зустрічало,

Дехто навіть за зле клав.

«От причепа вчепилася,

Наче п’явка та впилася,

Не питає, ссе та й ссе…

Поки що, сидить ще тихо,

А хто знає, яке лихо

Дітям нашим принесе».

Інші просто кепкували:

«Не видали й [не] чували

Про таких ми молодців,

Що, зірвавшись з шибениці,

Затужили до спідниці,

Запасок та до вінців.

Може, Ромул умудриться,

Й бог для нього ущедриться,

Для дівок азиль встругне;

Матиме для своїх ланців,

Обідранців та вигнанців

І подружжя не дурне».

З тим у Рим посли вернули.

Як римляни се почули,

Гірко те їх обійшло.

«Не на теє, щоб з нас кпили,

Ми у Римі похопили

Те воєнне ремесло.

Як потреба притискає,

То й гріха бог відпускає,

А відваги нам не брак;

Кождий хоч і трупом ляже,

А противнику докаже,

Що він воїн, не жебрак».

Ромул, чувши ті глаголи.

Поступає по їх воли,

Зараз план обміркував:

В честь Нептуна гри прилюдні

Та забави він пречудні

Й многолюдні зготував.

Пустив послів по сусідах:

«По гостинах і обідах

Будуть кінні й піші гри,

Будуть змаги й перегони

Кінні, возові й без коний,

Продовжаться днів аж три.

Хоче місто показати,

Що на теє його стати,

На що інше не змоглось.

Чия ласка, хай прибуде!

Будуть посторонні люде,

То й гаразд забавимось!»

Так легати голосили,

Ромул же з усеї сили

В грах рицарських люд вправляв;

Себе тішив надією,

Своїх, наче манією

Одержимий, забавляв.

У Лівія маємо трохи загадкові слова: Aegritudinem animi dissimulans ludos ex industria parat (lib. І, cap. 9, уст. 2). – Прим. І. Франка.

Люди теж усі раділи,

Що затямили, що вміли,

Мов вив’язують з вузла,

Вийшла щоб гаразд забава,

Аби місту була слава

І сторонніх притягла.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 418 – 421.