8. Битва із сабінами
Тіт Лівій
Переклад Івана Франка
Замок зрадою здобувши
Та побіди певний бувши,
Тацій визов шле у Рим:
«Вишлю я борця одного,
А ви вишліть з боку свого,
І хай мій поб’ється з ним.
Хто побідить у двобою,
Буде знак то сам собою,
Що побіда в його бік
Перехилиться й без битви,
Можна вдаться до молитви:
Рішить бог, не чоловік».
Не хтів Ромул на те пристать,
Бо припадок де звик рішать,
Гріх вбачати божий суд;
Але в роті його цілій
Гостій визвався Гостілій:
«Піду, – каже, – на той труд».
Тацій мав борця одного,
Що підвів його до того
Такий визов слати в Рим;
Скільки досі борців знав він,
Ні одного не стрічав він,
Що зрівняться міг би з ним.
Меттій Курцій своїм станом
Був сабінським капітаном, –
Не таку то й силу мав,
Але зручний та вертливий,
У двобоях був щасливий,
Всі борецькі штуки знав.
А Гостілій хоч мав силу,
Мов сам пхався у могилу,
На нерівнім місці став;
Меттій Курцій моментально
Положив його нагально,
З незручності скористав.
Тут сабіни прижарили,
На полк римський ударили, –
Був короткий опір там;
Стільки духу в собі мали,
Мов овець, римлян погнали
Аж до Палатина брам.
Ромула самого таки
До утеки небораки
Між собою потягли;
Та аж недалеко брами,
Сильно тупнувши ногами,
Сів уперто на земли.
Крикнув, в небо меч піднявши:
«О Юпітре найласкавший,
Своїх птахів ти післав –
Знак мені з гори тієї,
Щоб столиці тут моєї
Фундаменти я поклав.
Замок вже взяли сабіни,
Гонять нас на дно руїни…
Отче людей і богів,
Страх здійми з римлян великий.
Здерж сю втеку и гидкі крики,
Здерж погоню ворогів!
Тут нашому ктиторові
Юпітрові Статорові
Храм тобі поставлю я;
Тут потомки муть молиться:
«Спасена була столиця
Твоєй поміччю – твоя».
Помолившись так, неначе
Вчув, що в небі хтось там плаче,
І римлянам стать велить,
І знайшов у собі силу
Зупинить дружину милу,
Її серце насталить.
«Стійте! – каже. – Сам Юпітер
Вам велить, щоб ви, як вітер,
Не летіли без пуття.
Тут вам стати й опір ставить,
Побідити і прославить
Своє дальше все життя».
Зупинилися римляне,
Мов із неба хтось погляне
І гукне їм: «Стійте там!»
І вже пострах їх щезає,
А негайно прибігає
Між передніх Ромул сам.
Меттій Курцій, мов дзвін дзвонить,
З сабінами римлян гонить,
Як отару по торзі;
Ось вже близько брам Палати, –
Він кричить, мов біснуватий:
«Побідимо вже вборзі!
Побідимо тих лукавих
Гостей, ворогів неправих!
Знатимуть вони від нас;
Інше – дівчат грабувати,
Ніж з мужами воювати.
Смерть, загибель їм сейчас!»
Коли так він розкричався
І на коні величався,
Ромул, купку молодих
Скликавши, щонайвірніших
І до бою найвдатніших, –
Скочили на нього вмиг.
Криком коня сполошили
І самого б вкокошили,
Та погнав він понад став:
Інші тут його забігли,
Знов коня злякати встигли, –
І з конем він бух уплав.
Поки там він борикався
І з хвилями спотикався,
Аж став на сухій земли,
То римляни з сабінами
Межи двома горбинами
Нову битву почали.
Луна в галас, кров лилася,
Вага битви хилилася
То в один, то в другий бік,
Сонце пражить, а кров рине…
Отак не раз марно гине
За жіноцтво чоловік!
Примітки
Юпітер Статор – одна з назв Юпітера як покровителя війська під час бою. Статор вживається тут у значенні «зупиняючий відступ».
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 432 – 435.