20. Вибори людових трибунів

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

На другий день явився знову Брут

З товаришами, заключивши згоду

З сенатом з участю жерців союзних,

Що звуться феціалами в римлян.

Народ поділено на відділи поменші,

Що куріями звалися тоді.

Начальниками ж вибрано на рік

Люція Юня, прозваного Брутом,

Кая Сіцінья, званого Беллютом,

Що й досі провід у народі мали,

Крім них, ще Кая й Публія Ліцінья

Та Кая Юстіллія Рігутана.

Ті п’ять мужів розпочали уряд

Трибунів людових у день десятий грудня,

І того дня трибунів вибирають

До наших днів.

Коли доконано виборів,

То висланці сенату заявили,

Що все в порядку, задля чого їх

Тут вислано. Та Брут іскликав збір

Усього люду й радив горожанам

Уряд трибунів об’явить казавше

Ненарушимим та неповредимим

І запевнить йому ту обезпеку

Законом і присягою. Се всі признали

За добре, Брут же та товариші його

Списали ось які законні постанови:

«Трибуна людового не посміє

Ніхто як першого та ліпшого з юрби

До чогось змусити вопреки його волі,

Ні вдарить батогом, ні іншому веліти

його побить, ні вбити, ні веліти

Його замордувать. А коли хто

Допуститься того, що тут заказано,

Хай буде він проклятий, а маєток

Його посвячений Церері. А хто вб’є

Такого, що вчинив се, той за вбійство

Ні суджен, ні засуджений не буде».

І щоб і на будуще римський люд

Не мав спромоги той закон усунуть,

І аби він на вічнії часи

Тривав незмінним, постановлено,

Щоб кождий римлянин на жертви присягав,

Що сам він і його наступники

Закон отой держатимуть навіки.

Приложено й молитву до присяги,

Аби боги небесні та підземні

Були ласкаві тим, що той закон

Муть берегти, а тих, що би його

Переступили, хай досягне гнів

Небесних і підземних, як людей,

Що допустились злочинів найтяжчих.

Відси пішов той звичай у римлян,

Що, бач, особи людових трибунів

Недотикальні та неповредимі,

І звичай той держиться ще й в наш час.

Се ухваливши, збудували вівтар

На вершині гори, де був їх табір,

Який від страху, що тоді зазнали,

Назвали Jupiter Terrificus.

Зложивши жертви богу й посвятивши

Те місце, всі у місто подались

Враз із послами. В місті теж, богам

Благодарственні жертви поскладавши,

Старалися патриціїв склонити,

Аби теж своїм голосованиям

Уряд їх потвердили. Досягли

Й сього та попросили далі ще

В сенату дозволу щороку вибирати

Двох горожан трибунам для послуги

В потребах всяких та в ділах тих спорних,

Які поручать їм для рішення трибуни.

До них належати теж мав би догляд

Над площами прилюдними, й храмами,

й торговицями, й живністю, яку

На них на продаж люди виставляють.

Одержавши й ту уступку в сенаті,

Обрали двох мужів, яких у своїй мові

Еділами назвали, та їх власть

З літами розрослась досить широко.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 395 – 397.