10. Мінуцій пропонує Коріолану повернутись до Риму
Діонісій Галікарнаський
Переклад Івана Франка
Се сказав я тобі в обороні всіх нас,
А тепер слухай дружню пораду:
Угамуй свою злість і свій гнів, поки час,
Із двоякого згляду:
Змінна доля людей. Хто сьогодні стоїть на версі,
Завтра може лежати в глибокій долині;
Круті стезі судьби і страшний гнів богів,
А будущее знати не дано людині.
А тепер поєднаться для тебе найліпша пора,
Бо сенат весь готов тебе в місто назад завізвати,
А трибуни вже скомпонували формальний закон,
Твоє прогнання щоб скасувати.
Тож нема перешкоди тобі розпрощатися з вольсками зараз
І вернути в домашнє огнище;
Запорукою ж можемо буть тобі ми,
Що стояли до тебе найближче.
А коли ти триватимеш далі у своїм гніві
Та в сердитім завзяттю,
То подумай, які ще противності грозять тобі
У твоїм підприняттю.
Адже ж у нерозвазі своїй розпочав
Ти трудну, ба й зовсім неможливую справу:
За підмогою вольсків та еквів отсих
Розвалити всю римську державу.
Адже вольсків та еквів у битвах не раз
Славно ми побіджали;
Чи ж гадаєш, що ті, які досі бували все слабші від нас,
Тепер раптом міцнішими стали?
А хоч би й численнішеє військо від нас ти набрав,
То не раз вже бувало,
Що хоробрую меншість побідою Марс наділяв,
Численніше ж не раз програвало.
І не думай, що так вже ослаблені ми
У тій нашій домашній незгоді,
Бо пекуча потреба породить умить
Повну єдність у нашім народі.
І не так сміло бореться той,
Хто чужого добра пожадає,
Як той, хто зна, що з власним добром
І свободу, й життя пострадає.
Та й не так мало сили у нас, як здається тобі,
Та й союзників вірних і бравих немало;
На латинах вже ти доконатися міг,
Що не скрізь тобі щастя сприяло.
Та все те ще ніщо, а успіху тобі
Головно я тому не ворожу,
Що забув ти, що Рим від самих початків
Аж донині, отсе вісім людських віків,
Має всім нам чутну ласку божу.
Улюбили боги місто се від віків,
І висока йому, знать, призначена доля,
Бо росте раз у раз від малих початків
І росте враз із ним справедливість і воля.
І допоки ростиме й змагатиметься
Серед нас те наслідіє боже,
Доти жадна напасть, жадна сила людська
Риму не переможе.
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 504 – 506.